Соціологія та її вивчення у вищій школі

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ – те особливе і специфічне, що вирізняє одну людину з-поміж інших включно з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями.

ІНСТИНКТИВІЗМ (від лат. instictus – спонука, натхнення) – напрям у соціології, який здійснює спробу пояснення соціальних явищ і процесів через звернення до біологічної природи людини; вказує на вроджені інстинкти як на основне джерело соціальної поведінки.

ІНТЕГРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ (від лат. integer – цілий) – учення П. Сорокіна, який вважав, що соціологія повинна охоплювати всі соціальні аспекти культури в широкому розумінні.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОНЯТЬ (від лат. interpretatio – посередництво) – процедура, передбачена методологічною частиною програми конкретно-соціологічного дослідження; полягає в уточненні співвідношення тих елементів і властивостей досліджуваного явища, аналіз яких може дати цілісне уявлення про його фактичний стан, правильно пояснити причини виникнення і розвитку.

ІНТЕРЕС – усвідомлення потреб людини; має об’єктивно-суб’єктивну природу і разом із потребами становить основу ціннісного ставлення особистості до навколишнього світу. В соціології використовують передусім для дослідження регуляторів соціальної поведінки.

ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. internus – внутрішній) – формування внутрішньої структури людської психіки, процес переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «я» особистості. Результат інтеріоризації – сформована індивідуальність.

ІНСТИТУЦЮНАЛІЗАЦІЯ – шляхи регуляції людської діяльності, забезпечення організованості, упорядкованості, нормативності життя суспільства і підвищення його ефективності. У вужчому сенсі – це процес створення соціального інституту, заміна спонтанної та експериментальної поведінки передбачуваною поведінкою, яка очікується, моделюється, регулюється через визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх у систему, здатну діяти в напрямку задоволення певної суспільної потреби.

ІНЦЕСТ – звичай, який забороняє шлюби чи статеві зв’язки між особами, що є близькими, кровними родичами.

К

КОЕВОЛЮЦІЯ – термін інвайронментальної соціології, який означає оптимальний і гармонійний розвиток і співіснування людства таї природи зі зменшенням антропологічного навантаження на біосферу за рахунок вдосконалення техніки і технологій.

КОГНІТАРІАТ (від англ. cognition – пізнання) – термін О. Тоффлера для означення нового класу в постіндустріальному суспільстві, який приходить на заміну пролетаріату індустріальних суспільств; його основною характеристикою стане виробництво знань та інформації.

КОГНІТИВНИЙ (від англ. cognitive – пізнавальний) – прикметник, що використовується для означення пізнавальних процесів при характеристиці рівнів свідомості.

КОЛЕКТИВНА ДІЯ – будь-яка спільна дія двох або більшої кількості людей. Згідно з вченням Г. Блумера, колективна дія є центральною категорією соціології.

КОЛЕКТИВНІ УЯВЛЕННЯ – термін Е. Дюркгайма, означає спільні уявлення та відповідні моральні настанови, які виконують роль об’єднуючої сили в суспільстві. Є важливішими у простих традиційних суспільствах, де розподіл праці недостатньо розвинений, у складніших суспільствах поступово втрачають своє значення.

КОНСЕНСУС (від лат. consensus – згода, одностайність) – термін, введений О. Контом, означає узгодженість дій основних соціальних спільнот та інститутів суспільства.

КОНТРКУЛЬТУРА – культурна модель певної соціальної групи, яка протистоїть, тобто перебуває у стані конфронтації до панівної суперкультури або субкультур соціальних спільнот.

КОНФЛІКТ КУЛЬТУРНИЙ (від лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення цінностей контркультури або девіантної культури з панівною суперкультурою або субкультурами соціальних спільнот.

КОНФЛІКТ ПОЛІТИЧНИЙ – зіткнення політичних суб’єктів, інтереси яких є протилежними або не збігаються.

КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis – подібний) – стан, що передбачає згоду індивідів із цілями суспільства і застосування ними законних засобів їх досягнення.

КОСМОПОЛІТИЗМ КУЛЬТУРНИЙ (від грец. кosmopolites – громадянин світу) – відмова від національних традицій і культури в ім’я абстрактної «єдності роду людського».

КУЛЬТУРА (від лат. cultura – обробіток, шанування) – а) у широкому сенсі слова – соціальний механізм взаємодії особистості і соціальної спільноти з середовищем проживання; охоплює сукупність засобів, форм, взірців та орієнтирів, що генетичне не успадковуються, а їх відтворюють люди у процесі спільного життя та забезпечують передання досвіду і розвиток перетворюючої діяльності; б) у вузькому сенсі – система колективно поділюваних цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, притаманних певній соціальній групі, спільноті і людству загалом.

Л-М

ЛЮДИНА – термін, що його вживають як родове поняття, котре вказує на приналежність до людського роду – вищої сходинки розвитку живої природи на нашій планеті. Вказує на якісну відмінність людей від тварин і служить для характеристики всезагальних, притаманних усім людям якостей і особливостей.

МАКРОСОЦІОЛОГІЯ (від грец. makros – великий) – галузь соціологічного знання, пов’язана з великими моделями соціальних структур і зорієнтована на дослідження масштабних соціальних процесів, аналіз великих соціальних спільнот і систем, таких, як суспільство, цивілізація тощо.

МАЛА СОЦІАЛЬНА ГРУПА – різновид соціальної групи, між усіма членами якої існують безпосередні особистісні контакти; її представники володіють розвинутим почуттям приналежності до неї. Нижня межа чисельності малої групи дорівнює 2-3 (діади, тріади), верхня – кільком десяткам людей, але не більше 40.

МАСОВА КУЛЬТУРА – форма культури, твори якої стандартизуються і розповсюджуються серед широкої публіки без урахування регіональних, релігійних або класових субкультур.

МАТРІАРХАЛЬНА СІМЕЙНА СИСТЕМА (від лат. mater – мати і грец. arhe – влада) – та, в якій влада належить жінці і матері.

МЕНЕДЖМЕНТ (від англ. management – управління) – міждисциплінарна наука, яка поєднує економічний,