Соціологія та її вивчення у вищій школі

СОЦІАЛЬНА ЕВОЛЮЦІЯ (від лат. evolutia – розгортання) – перенесення еволюційних принципів розвитку природи (боротьби за виживання і природного відбору) на соціальні процеси. Є основним положенням учення Г. Спенсера, який вважав, що в суспільстві, подібно як і у природі, розвиток відбувається від простих форм до складних, різноманітних, але пов’язаних між собою.

СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ (від лат. mobilis – рухомий) – рух індивідів, а часом і груп, між різними позиціями в ієрархії соціальної стратифікації. Системне вивчення соціальної мобільності розпочав П. Сорокін. У сучасній соціології концепція соціальної мобільності вивчає переважно класові позиції у професійній структурі суспільства, рухи між прошарками соціальної структури (мобільність вертикальна і горизонтальна).

СОЦІАЛЬНА РЕФОРМА (від лат. reformare – перетворювати) – політичні і соціальні рішення, спрямовані на подолання соціальних конфліктів і проблем. На відміну від революцій соціальні реформи є поступовими і послідовними змінами всередині певного соціального ладу, які мають на меті його вдосконалення.

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ – соціальна функція, модель поведінки, яку задає соціальна позиція особистості в системі суспільних або міжособисгісних взаємин. Згідно з Н. Смелзером, соціальна роль. – поведінка, яка очікується від людини, що займає певний статус.

СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА (від грец. systhema – складене з частин, з’єднане в одне ціле) – складноорганізоване, упорядковане, цілісне утворення, що охоплює окремих індивідів і соціальні спільноти, об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічно соціальними за своєю природою.

СОЦІАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ (від франц. solidarite – одностайність, спільність інтересів) – зв’язність або ступінь зв’язаності, яка проявляється у суспільстві, соціальній спільноті або групі. Термін введений Е. Дюркгеймом, який вважав, що база соціальної солідарності є різною у простих та складних суспільствах. У перших із них соціальна солідарність базується на відносинах роду, прямих зв’язках та спільних цінностях і є механічною солідарністю. Органічна солідарність властива складним суспільствам і базується на поділі праці та зростанні взаємозалежності членів суспільства.

СОЦІАЛЬНА СПІЛЬНОТА – реально існуюча сукупність індивідів, придатна для емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цілісністю і здатністю виступати як самостійний творчий суб’єкт історичної та соціальної дії.

СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ (від лат. stratum – прошарок) – ієрархічно збудовані структури соціальної нерівності, які існують у кожному суспільстві. В різних суспільствах і можливі різні форми соціальної нерівності: касти, стани, класи. Факторами поділу на страти можуть бути прибуток, багатство, престиж, освіта, фах, вік тощо. Члени однієї страти мають, зазвичай, подібний спосіб життя і можуть усвідомлювати свою приналежність до неї.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА (від лат. structura – будова) – відносно стійкий та впорядкований зв’язок елементів суспільства, якими виступають люди, соціальні ролі і статуси, соціальні спільноти та інститути. Елементи структури взаємопов’язані і взаємодіють, вступаючи в соціальні відносини між собою.

СОЦІАЛЬНИЙ ДАРВІНІЗМ – біологізаторські течії у соціології, які намагаються звести закони розвитку суспільства до біологічних закономірностей природного відбору, виживання найбільш пристосованих, до установок теорій інстинкту, спадковості тощо. Суспільство розглядається як безструктурна сукупність властивостей або елементів, а еволюція – як процес змін, що відбувається завдяки випадковим варіаціям.

СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ (від лат. institutum – заклад) – сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя людей, орган управління ним.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОГРЕС (від лат. progressus – рух вперед) – властивість реальних процесів у суспільстві, що полягає у висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого, розвитку нового і передового.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС (від лат. processus – проходження, просування) – послідовна зміна станів або рух елементів соціальної системи та її підсистем, будь-якого соціального об’єкта. Соціальними процесами є поділ праці, утворення політичних партій, конкуренція тощо. Для символічного інтеракціонізму соціальний процес (або; соціальний акт) є взаємодією індивідів у групі, спільноті або суспільстві і ототожнюється з постійними змінами і розвитком.

СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС (від лат. status – стан узагалі, стан справ тощо) – позиція людини в суспільстві, пов’язана з певними правилами і обов’язками; становище індивіда і соціальної групи стосовно інших індивідів та груп, що визначається за соціальне вагомими для даної суспільної системи ознаками (освітніми, фаховими і т. ін.).

СОЦІАЛЬНИЙ ФАКТ (від лат. factum – те, що є зробленим, доконаним) – одинична суспільне значуща подія або певна сукупність однорідних подій, типових для тієї чи іншої сфери суспільного життя або характерних для певних соціальних процесів. Згідно з Е. Дюркгеймом, це елемент соціальної реальності, що його слід розглядати як річ; він існує незалежно від суб’єкта і його треба вивчати так само об’єктивно й неупереджено, як вивчають річ у природничих науках.

СОЦІАЛЬНІ РУХИ – різні форми колективної дії, спрямовані на соціальну реорганізацію; функціонують неформально, хоч деякі з них можуть згодом інституціоналізуватися. За Е. Гідденсом, можна виділити 4 основні типи соціальних рухів: демократичні, екологічні, робітничі, рухи за мир. Деякі дослідники додають до них феміністичні (тобто жіночі), релігійні (на зразок ісламської революції) та інші нові рухи сучасності, які виникли порівняно нещодавно.

СОЦІАЦІЯ – термін Ґ. Зіммеля; означає свідому взаємодію індивідів. Є складною формою усуспільнення, яка охоплює соціальні процеси (передусім взаємодію особистостей), соціальні типи (людей з певними соціальними якостями, як-от тип аристократа чи відступника) та моделі (розширення кордонів соціальних груп із посиленням вияву індивідуальності).

СОЦІОКУЛЬТУРНІ УЯВЛЕННЯ – первинні орієнтації