Соціологія та її вивчення у вищій школі

ГРУПОВИЙ ШЛЮБ – шлюб між декількома чоловіками і декількома жінками.

Д

ДЕВІАНТНА КУЛЬТУРА (від лат. deviatio – відхилення) – різновид субкультури; притаманна групам із соціальне відхиленою поведінкою (наприклад, наркоманам чи сатаністам тощо).

ДЕВІАЦІЯ – поведінка, котру розглядають як відхилення від групових норм і соціальних правил.

ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ – процес відходу соціальних груп і окремих індивідів від участі в політичному житті і зацікавлення політикою; супроводжується переміщенням інтересів у сферу приватного життя, побуту, дозвілля тощо.

ДЕРЖАВА – частина суспільства, яка володіє владою і силою, а також можливістю розподіляти суспільні ресурси і засоби; це адміністративні (виконавчо-розпорядчі) органи, які функціонують на основі системи правових норм.

ДЕРЖАВА АВТОРИТАРНА – держава, в якій влада перебуває у руках монарха або диктатора, що правлять за допомогою насильства.

ДЕРЖАВА ДЕМОКРАТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА – держава, де народ на певні терміни делегує свою владу обраним ним особам, яких належить регулярно переобирати.

ДЕРЖАВА ТОТАЛІТАРНА – держава, лідери якої прагнуть повного контролю над країною та її народом, придушуючи і контролюючи всі інші соціальні інститути суспільства разом із первинними групами.

ДЕТЕРМІНІЗМ (від лат. determinare – визначати) – сукупність уявлень про визначальну роль якогось певного чинника в суспільному розвитку та зумовленість його дією усіх соціальних процесів. Географічний детермінізм, наприклад, – це визнання залежності суспільного розвитку від географічних факторів, технологічний детермінізм заснований на визнанні визначальної ролі техніки, культурний детермінізм – відповідно культури в розвитку людства.

ДЕЦЕНТРАЦІЯ – термін постмодернізму, який означає руйнацію одного з основоположних принципів модерної європейської культурної свідомості з висуненням як одного центру чи то розуму (раціоцентризм), чи то континенту (європоцентризм), чи то ідеї прогресу, що сприяє переходу людства з нижчих на досконаліші й вищі щаблі розвитку (футуроцентризм).

ДИСПЕРСНІСТЬ (від лат. dispersus – розсипаний, розпорошений) – ступінь внутрішньої подрібненості й розщепленості об’єкту дослідження (наприклад, якоїсь соціальної спільноти на кшталт етносу).

ДИСПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІ (від лат. dispositio – розташування) – система або комплекс схильностей до певного сприйняття умов діяльності і до певної поведінки в цих умовах. Вищі диспозиції – це концепція життя і ціннісні орієнтації, загальна спрямованість інтересів особистості; диспозиції середнього рівня – узагальнені установки на Соціальні об’єкти; диспозиції нижчого рівня – ситуативні установки як схильності до сприйняття і поведінки в даних конкретних умовах, у певному соціальному середовищі.

ДИСФУНКЦІЯ (від лат. dis – заперечення і functio – виконання) – порушення або розлад функцій певного соціального інституту чи соціальної системи, переважно якісного характеру.

Е

ЕГАЛІТАРНА СІМЕЙНА СИСТЕМА (від фр. egalite – рівність) – та, в якій влада розподіляється порівну між чоловіком і жінкою.

ЕКЗОГАМІЯ (від грец. ехо – ззовні, поза і gamos – шлюб) – правила, які вимагають, щоби люди укладали шлюби з тими, хто не входить до певних груп.

ЕКСПЕРИМЕНТ (від лат. experimentum – спроба, дослід) – один із методів одержання соціологічної інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності й поведінки об’єкт внаслідок дії на нього певних факторів (змінних), якими можна, керувати і які можна контролювати.

ЕЛІТА (від фр. elite – кращий) – згідно з деякими соціологічними теоріями (наприклад, В. Парето), це необхідна складова соціальної структури, вищий привілейований прошарок, який здійснює функції управління, розвитку культури тощо.

ЕЛІТАРНА КУЛЬТУРА – форма культури, яка охоплює витончені мистецтва, музику, літературу і призначена для вищих прошарків суспільства (на відміну від народної культури).

ЕМПІРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ (від грец. empirio – дослід) – складова соціології, заснована на конкретних дослідженнях соціальних фактів.

ЕНДОГАМІЯ (від гр. endon – усередині) – правила, які вимагають, щоби шлюби укладалися всередині певних груп.

ЕТНОГЕНЕЗ (від грец. ethnos – група, плем’я, народ і genesis – походження) – процес виникнення і розвитку етнічних спільнот,

ЕТНОС – стала сукупність людей, споріднених між собою етноісторичним походженням (етногенезом), спільними, відносно стабільними особливостями мови і культури, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень (самосвідомістю), зафіксованим у самоназві (етнонімі).

ЕТНОЦЕНТРИЗМ КУЛЬТУРНИЙ – розміщення певної етнічної/національної культури в центрі соціокультурного простору; судження про інші культури з позиції вищості своєї власної культури.

І

ІДЕАЛЬНИЙ ТИП – у вченні М. Вебера умоглядна теоретична конструкція, яка описує певне явище або процес. Утворюється вихопленням певних аспектів явища або процесу та їх узагальненням у теоретичному понятті. «Ідеальний» означає «чистий» або «абстрактний», такий, якого насправді не існує. Ідеальними типами є, наприклад, поняття «ринкова економіка», «церква», «капіталізм» тощо.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від лат. identificare – ототожнювати) – соціально-психологічний процес ототожнення індивідом себе з іншою людиною, соціальною групою чи спільнотою, який допомагає йому успішно оволодівати різноманітними видами соціальної діяльності, набувати певних соціальних ролей і статусів, засвоювати і перетворювати соціальні норми і цінності.

ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ (від англ. Environment – довкілля) – напрям у соціологічній теорії; має на меті створення підґрунтя для синтезу попередніх соціологічних теорій задля пояснення нової соціальної реальності, що утворилася внаслідок екологічної кризи; розробити скерування перетворень системи цінностей сучасного суспільства і, відповідно, зразки екологічно виправданої поведінки.

ІНДИВІД – термін, що означає конкретну людину, одиничного представника роду людського, коли необхідно підкреслити,