Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Гончаренко Владислав Васильович

УДК 334+ (339. 7)

 

Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

08. 05. 01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Полтавського університету споживчої кооперації України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Кредісов Анатолій Іванович – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН Саблук Петро Трохимович – Інститут аграрної економіки УААН, директор

доктор економічних наук, професор Поручник Анатолій Михайлович – Київський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки

доктор економічних наук, професор Климко Григорій Никифорович – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародної економіки

Провідна установа – Інститут економіки Національної академії наук України

 

Захист дисертації відбудеться «_29_»_квітня_2002 р. о _14_год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26. 001. 02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м. Київ, вул. Мельникова36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017 м. Київ, вул.. Володимирська 58 к. 10

 

 

Актуальність теми дослідження. Процеси ринкової трансформації аграрного та фінансово-кредитного секторів української економіки зумовлюють необхідність ґрунтовних наукових досліджень світового досвіду діяльності кооперативних організацій, які в ринкових умовах виконують специфічну соціально-економічну місію, пов’язану із забезпеченням своїх членів необхідними послугами на неприбуткових засадах, чим суттєво послаблюють окремі негативні аспекти ринкових відносин і підвищують соціальну спрямованість та ефективність ринкової економіки. Кооперативні організації є важливою складовою ринкових систем більшості країн світу, тоді як актуальність їх розвитку в Україні недооцінюється внаслідок допущених в минулому деформацій та дискредитації кооперативної ідеї псевдо-кооперативним рухом періоду “перестройки”.

Найбільш поширеним у світі видом кооперативних організацій є кредитні кооперативи. Цей вид кооперації розповсюджений у більшості країн, де він існує у вигляді розвинутих фінансових систем кредитних спілок, кооперативних банків та інших форм фінансової взаємодопомоги. В минулому кредитна кооперація була поширеною й в Україні, де вона виникла ще у другій половині ХІХ ст. і з часом перетворилась у потужну багаторівневу систему самозабезпечення сільського та міського населення необхідними фінансовими послугами. Але на початку 30-х років ХХ ст. мережа установ кооперативного кредиту була знищена, а її кошти та майно – передані державному банку. Після цього ідея кредитної кооперації в Україні була забутою більш, ніж на шістдесят років. Протягом цього періоду наукові дослідження даної проблематики практично не здійснювались. Тому сьогодні вона є маловідомою і майже не висвітленою не тільки українською, а й усією пострадянською економічною наукою. В зв’язку з цим, виявлення закономірностей розвитку кредитної кооперації в світі, аналіз принципів, моделей, механізмів діяльності, еволюційних особливостей формування кооперативних фінансово-кредитних установ в різних історичних, політичних та економічних умовах є надзвичайно актуальною науковою проблемою.

Актуальність теми дисертаційного дослідження підсилюється важливістю врахування багатогранного досвіду світової системи кредитної кооперації в процесі відродження кооперативних фінансово-кредитних установ в нашій державі, що розпочалось після підписання Президентом України у вересні 1993р. указу, яким було затверджено тимчасове Положення про кредитні спілки. Становлення кредитних спілок без належної теоретичної і методологічної бази, розробленої на основі світового досвіду, в Україні проходить складно, безсистемно та хаотично. І прийнятий 20 грудня 2001р. закон “Про кредитні спілки” стане вагомим фактором їх інституційного розвитку лише в тому разі, коли нормативно-правове регулювання діяльності цих установ з боку держави буде базуватись на науково обґрунтованій основі з врахуванням їх соціально-економічної природи та досвіду інших країн. Без цього може відбутись згортання руху кредитних спілок або чергова дискредитація кооперативної ідеї та виникнення серйозних проблем системного характеру на зразок ситуації з трастами, наслідком якої стала втрата довіри населення до багатьох суб’єктів фінансового ринку.

Особливої актуальності в останні роки набула також проблема створення ефективного механізму кредитування аграрного сектора української економіки, яка значно посилилась в зв’язку з банкрутством банку “Україна”. В інших країнах проблема кредитування сільськогосподарського виробництва вирішувалась завдяки активній позиції держави щодо підтримки кооперативних форм фінансової самодопомоги селян, які з часом перетворились в потужні системи кооперативних банків, що належать сільгоспвиробникам і управляються ними. Відсутність необхідних теоретичних та методологічних розробок стало значним стримуючим фактором відродження кооперативних банків в банківській системі України, можливість якого з’явилась завдяки новій редакції закону «Про банки і банківську діяльність». В той час, коли аграрний сектор більшості країн світу побудований не на комерційному, а на кооперативному кредиті, ідея створення системи аграрних кооперативних банків на базі банку “Україна” навіть серйозно не обговорюється на державному рівні, що свідчить про недостатнє розуміння важливості цього процесу для успіху структурних перетворень в економіці України. Разом з тим, досвід багатьох країн переконливо свідчить, що розвиток кооперативного сектора має стати для України одним із важливих напрямів системних реформ. Сьогодні цей процес знаходиться в зародковому стані і потребує серйозних