Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

РОЗДІЛ У. ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ

5.1 Структурна трансформація кооперативного сектора української економіки та відродження національного кооперативного руху

5.2 Концептуальні засади вдосконалення національної системи кредитних спілок

5.3 Важливість, передумови та методологічні основи створення системи аграрних кооперативних банків в процесі ліквідації банку “Україна”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

В розділі І – «Теоретичні основи кредитної кооперації» – досліджені особливості соціально-економічної природи і форм фінансово-кредитної кооперації. Недостатня теоретична розробка питань, пов’язаних із процесом та формами кооперації, спонукала розпочати дослідження з аналізу понятійного апарату кооперативної проблематики.

В результаті проведеного дослідження зроблено висновок про досить вільне, часто необґрунтоване вживання терміну “кооперація” і утворених в комбінації з ним словосполучень та похідних слів для означення явищ та процесів, зовні подібних за змістом, але принципово відмінних за природою, формою та механізмами реалізації. Це часто призводить до термінологічної плутанини, підміни та неправильного трактування понять, пов’язаних із кооперативною проблематикою. Термін «кооперація» (в перекладі означає – “співпраця”) традиційно застосовується у двох значеннях, які суттєво відрізняються між собою. В першому, широкому значенні цей термін використовується, коли мова йде про кооперацію – як процес, незалежно від конкретних організаційних форм його здійснення. В даному випадку під цим словом розуміють: спільні (сплановані та скоординовані) дії (свідомі чи несвідомі; добровільні чи примусові) окремих суб’єктів (вільних чи залежних) на основі об’єднання ресурсів (трудових, матеріальних, інтелектуальних; власних чи залучених) для досягнення певного ефекту (економічного, соціального, психологічного чи будь-якого іншого) для себе та/чи інших осіб (учасників процесу чи третіх осіб). В цьому, широкому значенні слово «кооперація» вживається для означення процесу будь-якої співпраці між окремими суб’єктами і відображає різноманітні форми суспільної кооперації, до яких належить міжгосподарська кооперація, кооперація праці, міжнародна кооперація, міжгалузева кооперація, горизонтальна та вертикальна кооперація тощо. Окремі похідні слова та словосполучення також стосуються цього значення – кооперування виробництва, коопераційні зв’язки тощо.

У другому, зовсім іншому значенні, слово “кооперація” вживається, коли мова йде про кооперацію як організаційну форму здійснення процесу співпраці. У цьому випадку даний термін застосовується для позначення сукупності специфічних організацій, що мають назву – кооперативи. Кооперативи є лише однією із багатьох організаційних форм кооперації (співпраці). І ця форма суттєво відрізняється від інших форм спільної діяльності специфічними соціально-економічними та організаційними принципами діяльності, що в світовій економічній науці отримали назву «кооперативні принципи». Коли мова йде про кредитну, споживчу, сільськогосподарську, житлову та інші види кооперації, мається на увазі сукупність кооперативів відповідного виду. До цього значення належать й словосполучення, що мають в своїй основі прикметник “кооперативний” у різних варіантах – кооперативний рух, кооперативна ідея, кооперативне право, кооперативна власність, кооперативна політика, кооперативна система, кооперативна організація тощо. В зв’язку з цим, зроблено висновок про важливість чіткого визначення сутності тих понять, які можуть бути віднесені до обох значень терміну “кооперація” (наприклад, кооперування, кооперативна діяльність, кооперативне формування, виробнича кооперація тощо). В іншому випадку може мати місце їх неправильне трактування і навіть дискредитація.

На основі поглибленого аналізу понад 50 визначень кооперативу, розроблених різними авторами з різних країн в різні історичні періоди часу та дослідження матеріалів Міжнародного кооперативного альянсу, Всесвітньої ради кредитних спілок та інших міжнародних організацій було розроблено авторське визначення, згідно якого кооператив це відкрите демократичне об’єднання осіб з метою самозабезпечення необхідними послугами, яке здійснює господарську діяльність на неприбуткових засадах від імені та в інтересах своїх членів, що є його рівноправними власниками-користувачами. Кооператив має особливий правовий статус неприбуткового (непідприємницького) товариства, діяльність якого регулюється національним кооперативним законодавством. Особливість пропонованого визначення полягає в тому, що воно не тільки розкриває основні принципи діяльності, а й вказує на специфічний юридичний статус кооперативів і необхідність окремого режиму регулювання їх діяльності.

У процесі дослідження набули подальшого розвитку, систематизації та деталізації положення, які можна вважати принципами кооперативної діяльності і які характеризують найважливіші ознаки кооперативів (табл. 1).

 

Таблиця 1

Принципи діяльності кооперативних організацій

Економічні принципи Організаційні принципи Соціальні принципи

Кооператив функціонує для задоволення спільних потреб членів на неприбуткових засадах Членство в кооперативі є добровільним та особистим (не може передаватись іншим особам і успадковуватись) Формування системи економічної самодопомоги та самозабезпечення на основі взаємодопомоги

Члени кооперативу є одночасно його власниками і користувачами* (споживачами послуг) Членство в кооперативі є відкритим (потенційна доступність членства в межах можливостей кооперативу) Розвиток солідарності в окремих соціальних групах

Кооператив надає послуги з метою скорочення витрат та/або збільшення доходів членів від їх господарств Демократичне управління

та контроль в кооперативі

за принципом

«один член – один голос» Освітня робота, поширення ідеї та демократичних принципів кооперативного руху

Справедливе пропорційне фінансування членами кооперативу його діяльності Прозорість діяльності кооперативу та рівні права членів в користуванні його послугами Турбота про громаду, до якої відносяться чи з якою пов’язані члени кооперативу

Капітал кооперативу складається з пайової (персоніфікованої) та неподільної (колективної) частин Діяльність виборних органів управління та контролю на громадських засадах. Оплачується робота лише найманих працівників Співпраця з іншими кооперативами