Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

В процесі дослідження також було встановлено, що рівень розвитку кредитних кооперативів у кожній країні світу залежить від рівня розвитку її економічної системи та традицій національного кооперативного руху. В одних країнах кредитні кооперативи – це невеликі організації фінансової самодопомоги населення, що майже не відійшли від класичних німецьких моделей, в інших – майже банки, що надають своїм членам широкий спектр банківських послуг. В одних країнах кредитні кооперативи надають лише фінансові послуги, в інших – можуть додатково здійснювати й товарні операції. Крім цього, існують й універсальні кооперативи з фінансово-кредитними функціями, які побудовані на тих самих принципах, що й базові моделі кредитної кооперації.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що в сучасних умовах найбільш поширеними у світовому господарстві видами кредитних кооперативів є кредитні спілки та кооперативні банки, які є еволюційними видозмінами класичних кооперативних моделей відповідно Шульце-Деліча та Райфайзена. При цьому доведено, що існування в минулому двох класичних моделей призвело до становлення двох світових геополітичних центрів кредитної кооперації – “американського” (Всесвітня ради кредитних спілок -WOCCU) та “європейського” (Міжнародна асоціація кооперативних банків-ICBA і Міжнародна райфайзенівська спілка – IRU), навколо яких гуртуються національні кредитно-кооперативні рухи всіх інших країн, формуючи світову систему кредитної кооперації. В її основі лежать первинні кредитні кооперативи, що об'єднуються в об'єднання за територіальною чи галузевою ознакою. Ці структури, в свою чергу, створюють на національному рівні асоціації, ліги та федерації. В деяких країнах одночасно існує кілька національних об'єднань кредитних кооперативів. На регіональному рівні національні об'єднання кредитних кооперативів окремих країн заснували регіональні конфедерації: в Азії – Association of Asian Confederation of Credit Unions (ACCU), в Латинській Америці – Confederation of Latinoamericana de Cooperativas de Ahorro y Credito (COLAC), в Африці – African Confederation of Cooperative Savings and Credit Association (ACCOSCA) ; в Карибському басейні – Сaribbean Confederation of Credit Unions (CCCU). Національні і регіональні об'єднання на світовому рівні створили два великих міжнародних центри кредитних кооперативів: Всесвітню Раду кредитних спілок (WOCCU) та Міжнародну райфайзенівську спілку (IRU), які, в свою чергу, є членами світового кооперативного об'єднання – Міжнародного кооперативного альянсу (ІСА). Сьогодні у понад 100 країнах світу майже 900 тис. кооперативів, що об'єднання більш ніж 500 млн. членів працюють за принципами Ф. Райфайзена та Г. Шульце-Деліча, втілюючи в життя їхню ідею “фінансової самодопомоги на основі взаємодопомоги”.

В процесі дослідження зроблено також важливий висновок про те, що у багатьох країнах світу становлення та розвиток національних систем кредитної кооперації відбувалось за активної державної підтримки у вигляді створення сприятливого податкового та законодавчого середовища, надання фінансової підтримки, спрямування державної допомоги окремим секторам та соціальним групам через створені ними кооперативні установи, створення умов для самоорганізації та об'єднання кредитних кооперативів на різних рівнях.

В розділі ІІІ – «Кредитна кооперація у фінансовому секторі економіки розвинутих країн» – встановлено, що кооперативні фінансово-кредитні установи є вагомим елементом сучасних фінансових систем багатьох розвинутих країн, де вони охоплюють суттєву частку фінансового ринку. Майже 30% економічно активного населення Канади є членами кредитних спілок, які акумулювали понад 15% всіх депозитних вкладів країни і надали майже 20% кредитів. В Німеччині близько 75% всіх підприємців та 80% фермерів є членами кооперативних банків, які охопили понад 25% фінансового ринку країни. В Нідерландах система кооперативних банків Рабобанк є найбільшою банківською групою, яка на 90% забезпечує потреби аграрного сектора в кредитах, залучивши понад 40% всіх депозитних вкладів країни. У Франції частка депозитних вкладів, залучених кооперативними банками складає майже 40%. Крім цього, у 1999 році спеціальним законом публічні ощадні каси були трансформовані в більш перспективну організаційну форму кооперативних банків, що збільшило частку французьких кооперативних банків на ринку депозитних вкладів до 60%. Наведені факти переконливо свідчать про важливе значення кооперативних організацій у фінансово-кредитному секторі.

Системи кредитної кооперації розвинутих країн світу мають багато спільних рис – об'єднання первинних кредитних кооперативів в багаторівневі пірамідальні структури (системи), наявність розвинутої сервісної інфраструктури, державна підтримка початковому етапі створення тощо. В той самий час, національні системи кредитної кооперації окремих країн мають специфічні відмінності, викликані особливостями національних умов кожної країни. Так, у Франції існує чотири потужних національних системи кооперативних банків – Credit Agricole, Credit Mutuel, Credit Cooperatif та Banque Populaires, мережа яких характеризуються наступними показниками (табл. 4)

 

Таблиця 4

Інституційні елементи окремих кредитно-кооперативних систем Франції

 

У США досить розвинута національна система кредитних спілок, структура якої зображена на рис. 1.

Аналогічні системи створені в інших країнах. При цьому, в процесі дослідження з'ясовано, що існує суттєва відмінність між системами кредитних спілок та кооперативних банків. Кредитні спілки – це адаптована до умов північно-американського континенту модель міського кредитного кооперативу Шульце-Деліча, звідки вона поширилась в інші країни. Кооперативні банки – це еволюційна модель сільського кредитного кооперативу Райфайзена, яка розвинулась у Європі за свою понад 150-річну історію.

У багатьох розвинутих країнах кооперативні системи фінансово-кредитних установ отримали від держави право на саморегулювання та нагляд за своїми організаціями. При цьому, аналіз зарубіжного досвіду показав, що в усіх країнах створена кількохступенева система захисту заощаджень членів