Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

Винагорода вкладеного капіталу (нарахування на паї) обмежується Члени приймають відповідальність за роботу та розвиток свого кооперативу Дотримання принципу політичного нейтралітету

*- законодавство окремих країн дозволяє кооперативам надавати послуги особам, що не є членами, але обсяг такої діяльності, як правило, є обмеженим.

 

Діяльність на основі специфічних принципів є особливою рисою кооперативних форм господарювання. Ці принципи, в комплексі формують унікальність кооперативу як організаційно-правової форми та відрізняють його від інших господарських об’єднань (табл. 2).

 

Таблиця 2

Найбільш суттєві відмінності кооперативних та підприємницьких товариств

 

База членства Створюється на основі певної спільноти, об’єднаної професійною, територіальною чи іншою ознакою Відсутня. Створюється на основі довільної групи людей, готових інвестувати у справу свій капітал

Управління Демократичне. Кожен член має лише один голос при вирішенні питань діяльності Приватно-групове. Кількість голосів кожного учасника пропорційна частці у капіталі 

Власники Всі члени кооперативу, незалежно від часу вступу. Кількість членів не є фіксованою чи обмеженою Засновники та акціонери. Кількість фіксується в момент заснування та обмежується певною величиною 

Капітал Початковий пайовий капітал є невеликим, але поступово зростає за рахунок нових членів. Сформовані резерви є “неподільним” капіталом Початковий капітал є порівняно великим та фіксованим. Зацікавленість у накопиченні резервного капіталу є низькою 

Клієнти Члени-власники кооперативу Переважно особи, що не є власниками 

Розподіл результатів діяльності Пропорційно користуванню послугами кооперативу шляхом

повернення «переплачених» коштів

Пропорційно частці у капіталі

Законодавче регулювання Спеціальне (кооперативне) законодавство Підприємницьке законодавство

Державна підтримка У вигляді пільгового оподаткування, кредитування та інших форм державної допомоги Як правило, лише у вигляді створення сприятливого законодавчого середовища 

Важливим теоретико-методологічним результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування неприбуткової економічної природи кооперативів. Встановлено, що розуміння неприбутковості діяльності кооперативів в сучасних умовах України суттєво ускладнюється термінологічним фактором. В зв’язку з цим, в дисертаційному дослідженні доведено, що неприбуткову діяльність не можна ототожнювати із збитковою діяльністю, як це часто має місце в результаті плутанини понять “дохід” і “прибуток”. Відсутність прибутку не означає наявність збитків. Якщо отриманий дохід покриє лише понесені витрати – організація не буде мати ні прибутків, ні збитків. Її діяльність буде неприбутковою (на рівні собівартості) і самодостатньою (самоокупною).

Крім цього, обґрунтовано, що неприбутковість кооперативів невірно ототожнювати з безприбутковою діяльністю. В ринкових умовах неможливо наперед точно визначити суму майбутнього отриманого доходу в певний період, як і передбачити всі можливі фактичні витрати. В зв’язку з цим, завжди виникає невідповідність між фактично отриманим доходом кооперативу і понесеними витратами, що приводить до виникнення прибутку (чи збитків). Тому неприбуткова діяльність кооперативів не є безприбутковою. Але виникнення прибутку є не метою цієї діяльності, а лише наслідком неможливості точного встановлення цін на послуги на рівні їх собівартості.

На основі цього зроблено важливий висновок, що неприбуткова діяльність, яку здійснюють кооперативи – це не підприємницька діяльність. Метою будь-якої підприємницької діяльності є отримання максимального прибутку та його розподіл між власниками вкладеного капіталу. Принципово важливим методологічним аспектом є те, що прибуток отримується із клієнтів, а розподіляється між власниками. Кооперативи проводять неприбуткову господарську діяльність, метою якої є не прибуток, а послуги своїм членам. В зв’язку з цим, зроблено важливий висновок, що існуючий в українському податковому законодавстві підхід, згідно якого будь-яка господарська діяльність ототожнюється з підприємницькою діяльністю, є не зовсім коректним.

В процесі дослідження встановлено, що неприбуткова діяльність, яку здійснюють кооперативи -- це надання послуг за собівартістю. Кооперативна діяльність провадиться з метою самозабезпечення необхідними послугами. Тому принцип отримання послуг за їх собівартістю є логічним. Іншою ознакою неприбуткової діяльності кооперативу є обслуговування власників. Будь-який кооператив створюється та діє з метою забезпечення своїх членів необхідними послугами. Члени кооперативу є водночас його рівноправними власниками і користувачами. Як власники вони формують пайовий капітал і забезпечують діяльність свого кооперативу. Як клієнти – користуються послугами та здійснюють їх оплату. В зв’язку з цим, зроблено висновок про особливу економічну природу паїв у кооперативі, які вносяться не задля отримання прибутку, а з метою забезпечення функціонування кооперативу і отримання можливості користування його послугами. Крім цього, неприбуткова діяльність кооперативу також проявляється у здійсненні функцій управління та контролю клієнтами. Члени кооперативу не тільки користуються його послугами, а й здійснюють управління його діяльністю через демократично сформовані органи управління, які обираються за принципом “один член – один голос”.

У процесі дисертаційного дослідження також зроблено важливий теоретичний висновок про те, що в кооперативах фактично немає отримання та розподілу прибутку. Прибуток – похідна від доходу. Кошти, які отримує кооператив за здійснення своєї діяльності надходять від членів, що є його власниками. У зв’язку з цим, їх некоректно ототожнювати з доходом в його класичному розумінні. Доходом є лише кошти, отримані від третіх осіб (клієнтів, спонсорів тощо), але не від власників. Тому кошти, що надходять від членів кооперативу за користування його послугами за своєю економічною природою ближчі до членських внесків чи цільового фінансування, ніж до доходу. Цей висновок підтверджується тим, що члени кооперативу добровільно, за взаємною згодою встановлюють механізм фінансування його діяльності, самостійно визначають цінову політику. Якщо встановлені ціни не покриють собівартості