Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

діяльності, члени будуть змушені самостійно компенсувати збитки шляхом сплати додаткових внесків, якщо для цього буде недостатньо сформованих резервів. Тому кооператив веде аналітичний облік не лише внесків, а й сплачених кожним членом коштів за користування послугами. Після закінчення фінансового року визначається фактична собівартість діяльності сума перевищення доходів кооперативу над його витратами (її для кооперативів більш доцільно назвати не прибуток, а просто “фінансовий результат”) за спільним рішенням членів розподіляється особливим чином. Частина зазначених коштів повертається членам кооперативу у вигляді “кооперативних виплат”, що по суті є поверненням частини плати за користування послугами, яка перевищила їх собівартість. Інша частина спрямовується на поповнення резервів кооперативу, необхідних для компенсації можливих майбутніх збитків. І лише обмежена частина фінансового результату використовується для нарахування на паї, природа яких принципово відрізняється від природи дивідендів. В зв’язку із відзначеними особливостями, в більшості країн світу кооперативи отримали статус неприбуткових (non-profit) організацій з відповідним режимом оподаткування.

Таким чином, неприбуткова економічна природа кооперативів визначається наступними ознаками:

• мотивацією створення та участі в кооперативі для членів є отримання необхідних їм товарів чи послуг, а не прибутку на вкладені в діяльність кооперативу кошти;

• кооператив обслуговує лише своїх членів, які одночасно є його рівноправними власниками та користувачами (клієнтами) ;

• кооператив прагне здійснювати обслуговування за собівартістю;

• господарська діяльність кооперативу здійснюється від імені та в інтересах його членів і спрямована на задоволення їхніх потреб в необхідних товарах чи послугах;

• фінансування діяльності кооперативу здійснюється його членами шляхом внесення пайових внесків та оплати отриманих від кооперативу послуг;

• члени кооперативу вносять паї для отримання можливості користуватись послугами, а не для отримання нарахувань на них (тому нараховані на паї кошти мають відмінну від дивідендів економічну природу) ;

• фінансовий результат (перевищення доходів над витратами) є не метою кооперативної діяльності, а наслідком неможливості абсолютно точно розрахувати собівартість послуг. Цей результат отримується від членів кооперативу і розподіляються між ними за їх спільним рішенням і, після визначення фактичної собівартості, повністю чи частково повертається членам кооперативу пропорційно обсягам користування послугами або спрямовується у резервний фонд чи на визначені членами кооперативу цілі.

В процесі дослідження були виявлені особливості базових моделей сільської та міської кредитної кооперації, які вперше виникли в Німеччині і стали основою світового кредитно-кооперативного руху (табл. 3).

Таблиця 3

Особливості класичних типів кредитних кооперативів

Сільські каси Ф. Райфайзена будувались на основі отриманого під необмежену солідарну відповідальність всіх членів товариства середньострокового кредиту. Ці організації розпочинали діяльність фактично без пайових внесків, тому їх членами могли бути навіть найменш забезпечені верстви сільського населення. Необмежена відповідальність за боргами товариства об’єктивно обмежувала район його діяльності таким чином, щоб члени добре знали один одного. Позики видавались лише на виробничі потреби, робота органів управління була почесним обов’язком і не оплачувалась з метою мінімізації витрат. За рахунок різниці у відсотках між залученими і наданими товариством фінансовими ресурсами, поступово накопичувався власний кооперативний капітал, який починав викликати довіру до товариства і сприяв надходженню вкладів від членів та сторонніх осіб.

Іншим типом кредитного кооперативу були народні банки Г. Шульце-Деліча, які виникали в містах і будувались на основі пайових внесків членів. У зв’язку з необхідністю формування позикового фонду товариства за рахунок паїв, членами цих кооперативів могли бути лише особи із середнім достатком, які мали можливість внести порівняно великий пайовий внесок. Пай міг вноситись частинами до досягнення встановленої величини. Народні банки створювались як для надання кредитів своїм членам, так і для створення їм умов для накопичення заощаджень та надання інших фінансових послуг.

На підставі здійсненого аналізу тенденцій розвитку кредитної кооперації, був зроблений висновок про важливість створення об'єднань кредитних кооперативів різних рівнів з метою підвищення ефективності діяльності та зміцнення фінансового стану низових кооперативних організацій. Завдяки об’єднанням окремі автономні кредитні кооперативи перетворюються в міцні системи кооперативного кредиту, які можуть бути централізованими та децентралізованими. За своєю природою кооперативні об'єднання поділяються на фінансові, нефінансові й змішані. Об'єднання дозволяють оптимізувати використання фінансових ресурсів кредитних кооперативів надають кооперативам методичну, організаційну та фінансову підтримку, захищають у відносинах з державними органами та здійснюють інші функції, спрямовані на покращення умов кооперативного кредитування.

В розділі ІІ – «Виникнення та закономірності розвитку кредитної кооперації у світовому господарстві» – проведено аналіз особливостей еволюційного розвитку кредитної кооперації в окремих країнах світу та закономірностей формування світової системи кредитної кооперації. Встановлено, що моделі фінансово-кредитних кооперативів Г. Шульце-Деліча та Ф. Райфайзена з незначними змінами, викликаними національними особливостями окремих країн, стали основою кредитної кооперації в усьому світі. Виникнення та розвиток кредитної кооперації в різних країнах супроводжувались певними особливостями, викликаними специфічними умовами конкретної країни, які принципово не змінювали принципи та механізми діяльності кредитної кооперації.

Кредитні кооперативи в різних країнах мають різні назви. Найбільш поширеними є: кредитна спілка (союз), ощадно-позикове товариство (спілка, асоціація), кредитне товариство, народна каса, кредитний (фінансовий) кооператив, народний банк, кооперативний банк, райфайзенбанк, райфайзенсоюз, сільська (міська, регіональна, національна) кооперативна каса, товариство взаємного кредиту тощо. Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що незалежно від назви, в основі кожної з цих організацій лежить одна з