Структурні зрушення в промисловості як чинник регулювання руху її трудових ресурсів

 

Якщо раніше ми могли говорити про структурні зміни, як характерні явища та приклади певних галузевих перетоків чисельності зайнятих, то сьогодні ця чисельність невпинно зменшується у всіх газузях господарства, і особливо – в промисловості. 

Головною причиною цього явища є те, що держава відійшла від активної політики сприяння позитивному розвитку трудових ресурсів, контролю за процесами відтворення робочої сили, тощо. 

Працівники, що пішли з матеріального виробництва, самі собі визначили сферу зайнятості. Ці люди займаються здебільшого нерегламентованою зайнятістю – посередництвом, різними формами економічного туризму, торгівлею товарами іноземного й вітчизняного виробництва, тощо. 

 

Таблиця 2

Динаміка зміни обсягів виробництва в Одеській області по окремим галузям промисловості у 1994 -1997 рр.

 

Таблиця 3

Рух трудових ресурсів в промисловості України в 1991-1997 рр. (тис. чол.) 

 

 

Таким чином, відбувається стихійна реструктуризація робочої сили, негативним наслідком чого є зниження загального рівня кваліфікації. Характерно, що ринок поповнюється, загалом, за рахунок молоді, використання якої на низькопрофесійному рівні поглибить наслідки, зумовлені декваліфікацією робочої сили. Поглиблення цієї проблеми, як показує аналіз, неминуче обернеться в майбутньому втратами в нарощуванні промислового потенціалу країни. 

У другому розділі “Аналіз стану трудових ресурсів в регіоні та проблеми його регулювання” проаналізований стан трудових ресурсів промисловості, визначені його статичні та динамічні характеристики; проведена комплексна оцінка рівня збалансованості трудових ресурсів та обгрунтовані концептуальні засади регулювання їх руху. 

Проведення аналізу стану трудових ресурсів промисловості повинно здійснюватися за складною класичною схемою виявлення причинно-наслідкових зв-язків між процесами, що плинуть на фоні несприятливих політичних і загальноекономічних процесів в країні (регіоні), та їх соціально-економічними наслідками. 

Однак, у зв-язку з рядом об-єктивних причин, що й характеризує перехідний період, у теперішній час цей аналіз здійснюється за різними схемами, що призводить до сумнівів у об-єктивності отриманих виводів і рекомендацій. 

Запронована нами процедура проведення аналізу трудових ресурсів може бути у загальному вигляді представлена наступною схемою, яка враховує ситуацію в державі та регіоні (рис. 1). На схемі стрілками показаний взаємний вплив політичних, економічних, соціальних і правових сфер (блоків) діяльності на зміну параметрів трудових ресурсів, який необхідно враховувати при проведенні аналізу. 

При цьому наявність причинно-наслідкових зв-язків зміни параметрів стану трудових ресурсів промисловості, залежно від стану справ у кожному з наведених блоків, можливо встановити за вказаними стрілками взаємозв-язками. 

Подвійними стрілками вказані запропоновані заходи щодо зміни законодавчої бази, соціально-економічної, зовнішньо- і внутрішньополітичної стратегії, які б мали привести до поліпшення ситуації в промисловості. Нарешті, штрих-пунктирна стрілка – це зображення механізму оперативного реагування з боку вказаних блоків на різке (критичне) загострення ситуації на ринку праці промисловості (яке погрожує соціальним вибухом) ще на етапі прогнозу значень його параметрів. 

Для цільоспрямованого регулювання ринку праці промисловості необхідно мати вірогідне, об-єктивне уявлення про його початковий стан. В

При розрахунку балансу ринку праці переважає підхід, заснований на оцінці динаміки попиту та пропозиції робочої сили, та, насамперед, співвідношення між наявними вільними робочими місцями та кількістю громадян, що шукають роботу в промисловості. Іноді, характеризуючи ринок праці, використовують тільки дані про кількість безробітних, багато фахівців роблять акцент на необхідності повної зайнятості та забезпечення конституційного права на працю та соціальний захист від безробіття. 

Загальна характеристика РП та його масштаби можуть бути зведені до прогнозів щодо вивільнення працівників, кількості молодих фахівців, що закінчують навчання та готові приступити до праці, кількості безробітних, вільних робочих місць, в тому складі новостворюваних, тощо. 

Баланси ринку праці можна у загальному вигляді представити наступним чином: 

 

K = Z + N, (1)

 

де: K – загальна кількість працездатних, чол. ; 

Z – кількість зайнятих по галузям та по професіям, чол. : 

 

  i= 1,..., n – кількість галузей промисловості;

 

j= 1,..., m – кількість професій; 

N – незайняті, чол. : N = O + I, де О – незайняті, які звернулися до

служби зайнятості, чол. ; І – незайняті, які не звертаються до

служби зайнятості, чол. ; 

 

  де k – це коефіцієнт співвідношення між тими, хто звер нувся до служби зайнятості та безробітними, наявність якого обумовлена інертністю системи обліку та реєстрації, за оцінками Мінстату України він дорівнює 1-6,  Вj – безробітні за професіями. 

 

Тобто, 

 

К =   +   + І.

 

Попит на робочу силу на ринку праці в промисловості можна представити наступним чином: 

  де   – кількість вільних робочих місць та вакансій за галу зями та професіями. 

В оцінці збалансованості регіонального ринку праці потрібно було б у чистому вигляді розглядати співвідношення Pv<=>N, але при оцінці збалансованості ринку праці промисловості можна розглядати співвідношення Pv<=> О. Це обумовлено тим, що в цьому випадку враховувати складову І немає потреби, тому що ця частина працівників знаходить роботу самостійно й не претендує на вільні робочі місця. 

Таким чином, баланс ринку праці промисловості приймає вигляд: 

 

  <=>