Структурні зрушення в промисловості як чинник регулювання руху її трудових ресурсів

 

Наполягаючи на необхідності вдосконалення програмного підходу до регулювання руху трудових ресурсів, як засобу позитивних зрушень в економіці та відродження промисловості, в цьому розділі роботи запропоновані напрямки такого вдосконалення, а саме: 

1. Обов-язкове передбачення при розробці галузевих програм саме заходів, які вдосконалюють якісну структуру трудових ресурсів, врівноважують попит та пропозицію робочої сили, і, в першу чергу, передбачають створення нових робочих місць. 

2. Базування розробки таких програм на наукових дослідженнях та обгрунтуванні прогнозними розрахунками на основі вдосконаленої методики аналізу ринку праці, в тому числі – галузевого. 

3. Пов-язувати галузеві програми розвитку промисловості (в тому числі – інвестиційні) з регіональними програмами зайнятості та залучати до їх розробки та практичного впровадження відповідні державні та місцеві органи влади та управління. 

4. Вибір та впровадження регулюючих заходів у програмах розвитку промисловості здійснювати за умов застосування запропонованого механізму їх обгрунтування та врахування вимог ринку трудових ресурсів. 

 

 

Виконані в дисертаційній роботі дослідження дозволили зробити наступні висновки: 

1. Однією з найважливіших ресурсних складових промисловості є трудові ресурси, які відіграють значну роль в управлінні процесами структурної перебудови галузі. Спроможність ефективного їх використання, підтримки та стимулювання їх кваліфікаційного та продуктивного стану згідно вимогам промисловості, які формують попит на фахівців на ринку робочої сили, може стати вирішальним чинником економічного зростання як взагалі, так і в галузях промисловості. 

2. Результати проведеного дослідження доводять, що сьогодні важливою тенденцією в економіці є те, що реструктуризація промисловості викликає одночасно негативні зміни в структурі зайнятої робочої сили. Причому доведено, що характер цих змін в наведених структурах має певну пряму залежність, з однаковою спрямованістю впливу. 

3. Сьогодні державна політика щодо регулювання ринку праці, яка повинна впливати на процеси руху робочої сили та на співвідношення структур пропозиції та попиту на неї, не відповідає вимогам ринкової економіки, тому промисловість втрачає висококваліфіковану робочу силу, а процеси її відновлення не мають достатньої організації, а тому не можуть сприяти підвищенню ефективності промисловості і взагалі її підйому. 

4. Таким чином, відбувається стихійна реструктуризація робочої сили, негативною ознакою чого є зниження загального рівня кваліфікації. Характерно, що ринок неорганізованої зайнятості поповнюється, загалом, за рахунок молоді, використання якої на низькопрофесійному рівні поглибить наслідки, зумовлені декваліфікацією робочої сили. Це призвело до невиправних втрат в нарощуванні економічного потенціалу промисловості. 

5. Внаслідок скорочення підприємствами працівників, які перебувають у стані часткового безробіття, та запровадження порядку виплати вивільнюваним працівникам двомісячної компенсації середньої заробітної плати за рахунок коштів обов-язкового соціального страхування на випадок безробіття, фіксований ринок праці в 1999 році, за нашими розрахунками, може збільшитися майже в 2 рази. 

6. Аналіз руху робочої сили показав, що, порівняно з іншими галузями, найбільше скорочення кількості зайнятих відбулося в промисловості. При цьому левова частка вибуття припадає на плинність, в тому складі звільнення працівників з власного бажання, основною причиною чого є незадоволення рівнем зарплати, а особливо – затримками її виплати тощо. Таким чином, кожний другий звільнений за власним бажанням подає заяву на звільненя їз-за економічного стану підприємства. Тому значний тиск на ринок праці чинять саме звільнені з власного бажання та з ініціативи адміністрації. 

7. З боку держави необхідно різко змінити ставлення до проблеми регулювання ринку праці взагалі та промислової галузі економіки особливо. Позитивні зміни повинні торкатися законодавчої бази, організаційних сфер діяльності державних регулюючих органів, більш активної підтримки розвитку підприємництва, а також програмних заходів. 

8. Однією з найважливіших проблем підйому та розвитку промисловості є вдосконалення механізму регулювання галузевого ринку праці як засоба відновлення та поліпшення стану трудових ресурсів, застосування досконалих програмних механізмів регулювання. 

9. Запропоновані шляхи вдосконалення цих механізмів полягають у науковій розробці та застосуванні нових методів оцінки рівня збалансованості ринку трудових ресурсів промисловості, розробці методики прогнозування, зв-язку галузевих програм розвитку промисловості та регіональних програм зайнятості, а також науково-методичному обгрунтуванні вибору регулюючих заходів тощо.

 

 

1. Фокас Л.Н. Вплив структурних перетворень у промисловості на стан трудових ресурсів та їх відтворення (на прикладі Одеської області). – Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 1998. – 45 с. 

2. Фокас Л.М. Методичні рекомендації щодо розробки регіональних програм зайнятості на 1995 рік. – Одеса: Мінпраці України, Одеський центр зайнятості, 1995. – 4 др. арк. 

3. Захарченко В.И., Лысюк В.М., Фокас Л.Н. Бизнес-планирование фирмы. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1998. – 52 с. 

4. Лисюк В.М., Фокас Л.М. Ринок праці: прогноз, проблеми формування та управління // Міжвід. наук. зб. – Київ: НЦЗРП, 1993. – С. 47-53. 

5. Фокас Л.Н., Шлафман Н.Л. Анализ состояния рынка труда // Экономические инновации. Вып. 3. – Одесса: Ин-т проблем рынка и экон. -эколог. исслед. НАН Украины, 1998. – С. 64-67. 

 

 

Фокас Л.М. Структурні зрушення в промисловості як чинник регулювання руху її трудових ресурсів. – Рукопис. 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08. 07. 01 –