Суспільно-політична діяльність учителів і учнівської молоді України в 1900 – 1907 роках

зроблені нові висновки про перетворення учнів духовних семінарій в лідерів опозиційного суспільно-політичного руху учнівської молоді в 1900 – 1904 рр., їх активну роль у пропаганді ідей Революційної української партії та в підготовці масових селянських повстань у 1902 – 1903 рр. ;

доведена висока організованість в 1900 – 1904 рр. опозиційного суспільно-політичного руху учнів середніх світських навчальних закладів, встановлені загальна кількість їх таємних організацій та все більше еволюціонування революційних поглядів молоді до соціал-демократизму;

внесені істотні уточнення у чисельність учасників революційного руху з числа учителів у 1905 р. і вперше в історіографії показано переважання серед них ідей українських політичних партій і організацій, чим спростовано протилежні твердження попередників;

у науковий обіг введено положення про революційне загострення учнівського руху в 1905 р., переважний вплив на нього українських політичних партій й частково РСДРП та важливу роль у перетворенні спочатку вузького українського руху, в якому раніше брала участь винятково інтелігенція, в загальнонародний;

внесені суттєві доповнення до підрахунків попередників кількості учасників революційного руху з числа вчителів і доведена їх належність переважно до українських політичних партій, а не РСДРП, та набуття ним у 1906 – першій половині 1907 рр. все виразнішого національного характеру;

новими є теоретичні положення про переважно нелегальний характер учнівського руху в 1906 – першій половині 1907 рр. і найбільше поширення серед його учасників ідей та програмних положень українських політичних партій, насамперед УСДРП і «Спілки».

Практичне значення досягнутих результатів полягає у тому, що теоретичні положення, висновки та фактичний матеріал дисертації можуть бути використані при підготовці колективних праць та індивідуальних монографій з історії України, розробці нормативних і спеціальних курсів з вітчизняної історії для студентів вузів. Результати дисертаційного дослідження сприятимуть збагаченню досвіду при розбудові незалежної Української держави.

Апробація основних висновків роботи відбувалась у формі виступів на Всеукраїнській конференції “Роль академічної науки у підготовці вчителів історії” (Київ, квітень 2000 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства” (Київ, жовтень 2000 р.), Всеукраїнській конференції “140-річчя відміни кріпосного права” (Черкаси, лютий 2001 р.). На тему дисертації робились доповіді на звітних наукових конференціях викладачів НПУ імені М. Драгоманова (Київ, 1999, 2000, 2001 рр.). Матеріали дослідження впроваджено у навчальний процес на історичному факультеті НПУ ім. М. Драгоманова.

Зміст дисертації повністю розкрито в п'яти наукових публікаціях у фахових виданнях загальним обсягом 2, 3 друк. арк.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Її загальний обсяг становить 208 сторінок, у тому числі основний текст – 185 сторінок, список використаних джерел і літератури – 23 сторінки (254 назви).

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано важливість і актуальність теми, визначено її зв'язок з науковою програмою кафедри, де виконувалась дисертація, визначені об'єкт, предмет, мету дослідження, обгрунтовано його хронологічні межі, наукову новизну, практичне значення, апробацію та структуру.

У розділі 1 «Стан наукової розробки та джерельної бази проблеми» робиться огляд літератури і джерельної бази теми дисертації.

Вивчення суспільно-політичного руху вчителів і учнівської молоді України 1900 – 1907 рр. почалось ще на початку ХХ ст. На особливу увагу дослідників заслуговує праця Б. Грінченка, зміст якої спрямовувався на викриття шкідливості для національної культури русифікаторської політики російського уряду та необхідності українізації народної освіти .

У 20 – 30-х роках в історіографії теми дисертації відбувається формування офіційного напрямку, який відповідав завданням становлення авторитарного режиму в країні. Пробільшовицький характер мала робота Б. В. Тітлінова про учнівський рух наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.   О. О. Дроздов навів цілий ряд даних про реакцію учнівської молоді та вчителів Чернігівської губернії на вихід царського маніфесту 17 жовтня 1905 р.  

Певне доповнення у визначення змісту революційної діяльності учителів і учнівської молоді у політичних процесах в Україні на початку ХХ ст. вносить праця М. Свідзінського . На базі власних спогадів і частково партійної преси М. Перельман наводить факти безпосередньої участі шкільної молоді Катеринослава під керівництвом більшовиків у революційних подіях 1905 р.   Антиурядова діяльність тільки тієї робітничої й учнівської молоді Києва та Одеси, що перебувала під впливом партії більшовиків, розглядається у брошурах М. Гуревича , що не дає достовірної картини суспільно-політичної позиції вихованців середніх навчальних закладів.

У роботах радянських істориків 40-80-х років про революцію 1905 – 1907 рр. в Україні писалось тільки про визначальну роль у ній РСДРП (б). Участь же у ній інших політичних партій та організацій, а також інтелігенції замовчувалась або фальсифікувалась. У них наведені тільки поодинокі дані про тих учителів і учнів середніх навчальних закладів, що стояли на більшовицьких позиціях .

Певну увагу приділено створенню та діяльності підпільних учнівських організацій в ряді міст України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у монографії М. О. Константинова . Твердження автора про абсолютний вплив більшовиків на учнівську молодь не відповідає дійсності.

Загальнополітичний фон досліджуваних у дисертації проблем зображено у фундаментальній монографії Л. К. Єрмана . Пізнавальне значення в розумінні взаємовідносин церкви, самодержавства і народу протягом другої половини