Теоретичні засади стратегії підприємства

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

НАЛИВАЙКО Анатолій Петрович

 

УДК 658. 011. 1

 

 

Спеціальність 08. 06. 01 – Економіка підприємства й організація виробництва

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

 

КИЇВ-2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України 

 

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України ГЕРАСИМЧУК Микола Семенович Інститут економіки Національної академії наук України, заступник директора інституту доктор економічних наук, професор ПОНОМАРЕНКО Володимир Степанович Харківський державний економічний університет, ректор доктор економічних наук, професор ШЕГДА Анатолій Васильович Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки.

Провідна установа: Інститут економіки промисловості Національної академії наук України, відділ проблем ефективного використання виробничого потенціалу

Захист відбудеться 25 червня 2002 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 006. 04 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розіслано “ 22 ” травня 2002 року.

 

Актуальність теми дослідження. Створенню принципово нової системи стратегічного управління первинною господарською ланкою належить винятково важлива роль з-поміж проблем, безпосередньо пов’язаних з розбудовою економіки України, її трансформацією на ринкових засадах. Становлення та розвиток такої системи відбудеться тільки за наявності адекватного та ефективного теоретичного підґрунтя.

За умов вітчизняної економіки теорія і практика стратегічного управління ще перебувають на початкових етапах впровадження. Водночас тенденції загальноекономічної стабілізації, насичення вітчизняних товарних та інших ринків, посилення конкуренції, неминучість входження українських підприємств у господарські зв’язки глобалізованої системи зумовлюють невідворотність повномасштабного використання стратегічного управління, його головного складника – розроблення та здійснення стратегії підприємства.

Теорія стратегії підприємства виникла та еволюціонує в західних країнах уже майже півсторіччя і сьогодні існує багато її наукових шкіл. На цьому тлі та з урахуванням особливостей трансформаційної економіки необхідним є, по-перше, виокремлення сучасної парадигми стратегії підприємства, а по-друге, дослідження можливостей її адаптованого використання та подальшого розвитку.

Разом з тим парадигмальні зрушення, які є або мають відбутися як у теорії стратегії підприємства, так і у фундаментальній економічній теорії, зокрема в мікроекономіці, загострюють необхідність наукового пошуку, спрямованого на забезпечення єдності в тлумаченнях теорії, організації емпіричних досліджень та інтерпретації наукових результатів у такій галузі науки, як стратегія підприємства.

До наведених принципових визначників актуальності теми важливо додати таке:

виконання відповідних досліджень окреслить і буде сприяти формуванню необхідних передумов (теоретично-пошукових, організаційно-інституціональних, інформаційних та ін.) для прискореної адаптації наукових та практичних здобутків даної галузі знань до потреб економічної системи, що трансформується, до особливостей певних етапів розвитку ринкових відносин і стратегічної поведінки підприємств;

критичний аналіз ретроспективи і сучасного стану теорії стратегії підприємства дасть змогу уникнути помилкових, неефективних, неадекватних певним ринковим, соціально-економічним умовам концептуальних підходів, теоретичних конструкцій, методів і прийомів розроблення стратегії підприємства, інакше кажучи, створить певні передумови для запобігання механічному копіюванню досягнень західної науки та практики, їх еклектичному нагромадженню, оскільки останнє може стати специфічним бар’єром на шляху ефективного використання цих досягнень;

результати досліджень якісно-змістових ознак досягнутого на Заході рівня розвитку теорії стратегії підприємства мають бути використані як вихідна позиція для дальшого її розвитку з урахуванням міри універсальності проблем даної науки та особливостей розбудови ринкової економіки в Україні;

вітчизняна економічна та управлінська наука має якнайскоріше ввійти у світову наукову спільноту для рівнопартнерської роботи над сучасною проблематикою цього блоку наук і зокрема над теорією стратегії підприємства, для ліквідації теоретичного і практичного відставання, елементів пасивного навчання, переймання досвіду і т. ін.

Теоретичним і методологічним аспектам стратегії підприємства в західних країнах протягом понад 40 останніх років було присвячено чимало наукових досліджень та публікацій. Величезний внесок у становлення й розвиток цього розділу науки стратегічного управління зробили Р. Акофф, І. Ансофф, Г. Гамел, К. В. Гофер, П. Ф. Друкер, К. Ендрюс, Дж. Куінн, Г. Мінцберг, К. Омає, М. Е. Портер, К. К. Прахалад, Р. Румельт, А. Стрікленд, А. А. Томпсон, Б. Дж. Хенддерсон, Е. Чандлер, Д. Шендел та інш. Знаковими для розроблення теорії стратегії підприємства були і залишаються прикладні напрацювання таких фірм-лідерів консалтингового бізнесу, як Бостонська консультативна група, МакКінсі, Артур Д. Літлл та ін.

Фундаментальні та прикладні теоретичні проблеми стратегічних транс-формацій української економіки досліджують вітчизняні вчені Ю. М. Бажал, О. Г. Білорус, В. М. Геєць, М. С. Герасимчук, Б. Я. Панасюк, В. М. Тарасевич та ін. Різноманітні теоретичні та методологічні проблеми стратегічного управління підприємством розглядаються в працях українських науковців В. А. Білошапки, А. Е. Воронкової, В. Г. Герасимчука, Г. А. Дмитренка, Л. Є. Довгань, Л. Х. Доленка, Г. І. Кіндрацької, В. Д. Нємцова, В. О. Пастухової, В. С. Понома-ренка, Г. М. Скудара, А. В. Шегди, З. Є. Шершньової та ін.,