Теоретичні засади стратегії підприємства

Оновлення стратегічного набору напрямків діяльності підприємства відбувається через обрання та впровадження диверсифікаційних стратегій. Урізноманітнення напрямків діяльності може мати мотивацію наступального та оборонного характеру. У сучасній парадигмі стратегії підприємства найголовнішу роль відіграють ринкові мотиви диверсифікації діяльності, згруповані і зображені нами в матричному вигляді (рис. 2). Разом з тим усе активнішу позицію посідає підхід до обґрунтування диверсифікаційних стратегій на засадах ресурсно-компетенційних синергій.

Комплекс проблем, пов’язаних із диверсифікаційними процесами, переваги та вади цих процесів, особливості функціонування багатопрофільних підприємств досліджуються та дискутуються вже протягом 30-40 років. Однак наскільки складним і багатоаспектним є це явище, настільки далеко перебувають відповідні питання і проблеми від більш-менш прийнятних рішень. І в цьому контексті теорія стратегії підприємства повністю залежить від емпіричного матеріалу, від практично реалізованих рішень, їх поглиблених досліджень і теоретичних узагальнень.

На нашу думку, при розробленні загальної стратегії підприємства варто виділити та окремо досліджувати стратегію зовнішнього організаційного розвитку. Дана стратегія, крім конкурентних відносин, має передбачати організацію співпраці та кооперації з різними ринковими і позаринковими агентами. Вибір партнера чи партнерів і форми організації взаємовідносин, множину варіантів яких розглянуто в дисертації, залежить від спонукальних мотивів, які теж різноманітні, і сила впливу яких зумовлюється дією багатьох макро- та мікроекономічних чинників.

На підставі отриманих результатів дослідження і зроблених висновків здійснено зведену оцінку сучасної парадигмальної конструкції та рівня розвиненості теоретико-методичного забезпечення розроблення стратегії підприємства. Така оцінка дає змогу зробити висновок про високий рівень автономності, “інтелектуальної автаркічності” теорії стратегії підприємства щодо використання концепцій та методології фундаментальної економічної теорії.

Розділ 3. Мікроекономічна теорія та розвиток теорії стратегії підприємства. У цьому розділі наведені результати досліджень, які мали на меті дальший розвиток теоретичних засад стратегії підприємства на основі адаптації до їх потреб аналітичного апарату мікроекономіки. Досягнення цієї мети забезпечувалось вивченням процесів трансформації ринкової діяльності підприємства і відповідних змін у його стратегічній поведінці, застосуванням методів мікроекономічного аналізу при обґрунтуванні стратегій технічного та організаційного розвитку.

Ринкова стратегія суб’єкта господарювання має будуватися з урахуванням таких теоретичних положень: множинність способів ринкових дій та еволюційність процесу розвитку поведінки окремого суб’єкта. На нашу думку, варто виділити та досліджувати три основних способи ринкових дій: поліполістичний, олігополістичний та монополістичний (табл. 1). Серед відмітних ознак способу ринкових дій найголовнішою слід вважати особливості процесів навчання та нагромадження досвіду, які й зумовлюють об’єктивність еволюційності ринкової поведінки. Висока динамічність цього процесу спостерігається за умов трансформаційної економіки України, що визначає, у свою чергу, особливості стратегічної поведінки окремих учасників та становлення різних ринків.

Становлення, розвиток і ствердження олігополістичного ринку слід розглядати з позицій процесу нагромадження критичної маси учасників даного ринку, які освоїли в певному обсязі олігополістичний спосіб дій. Численність відомих в мікроекономічній теорії моделей олігополії, на нашу думку, значною мірою пояснюється множинністю проявів зазначеного процесу. Ми схиляємося до думки, що зовсім не випадково в певній часовій послідовності (залежно від рівня розвиненості ринкової системи) з’являлись моделі А. О. Курно, Ж. Бертрана, Ф. І. Еджуорта, Г. Ф. Штакельберга, А. Л. Боулі, Е. Г. Чемберліна, П. Свізі, Е. Хойсса. Перелічені моделі досліджені в дисертації саме з позицій еволюційності поведінки і неоднорідності (за способом дій) учасників ринку (табл. 2). Кінцевим етапом еволюційного процесу розвитку ринкової поведінки олігополіста є визнання ним незмінності досягнутого ролевого розподілу (на лідерів та аутсайдерів) та прийняття ринкової стратегії, вирішальною ознакою якої є жорстке співвідношення цін на товари залежно від ринкової ролі даного учасника.

 

Таблиця 1

Характерні риси основних способів ринкових дій

Показники, процесиСпособи дій

монополістичнийолігополістичнийполіполістичний

1. Частка ринкового попиту, на яку розраховує продавецьувесь ринковий попитзначна частка за наявності уявлення про загальну величинумізерна частка без уявлення про за-гальну величину

2. Визначення параметрів ринкової діяльності: ціни товару чи його кількостіодночасно двох параметрів на підставі суб’єктивно встановленої та очікуваної функції “ціна-обсяг продажу”або ціна, або кількість за допомогою низки методів та організаційних прийомівтільки кількість товару згідно з ринковою ціною

3. Можливість ідентифікації взаємозв’язку “дія-реакція конкурентів”відсутня, оскільки не існує конкуренціїіснує безпосередня можливістьпрактично

нема

4. Швидкість реакції на дії продавця:

з боку конкурентівне роглядається, оскільки не існує конкурентіввеликамала

з боку покупцівдуже великавеликанезначна

5. Процеси навчання, нагромадження досвідувідображаються у змінах очікуваної функції “ціна-обсяг продажу”приводять до визнання взаємозалежності та необхідності погодження дійзавершуються визнанням необхідності відмови від поліполістичного способу дій

 

Однією з вад неокласичної мікроекономічної теорії є її методологічна обмеженість і методично-інструментальна нерозвиненість стосовно досліджень впливу