Теоретичні засади стратегії підприємства

удосконалення певних ланок ланцюга формування вартості за кожним СНд з метою досягнення оптимальної, збалансованої конкурентоспроможності;

вибір і забезпечення найбільш прийнятної конкурентної позиції підприємства через встановлення, оцінку та розвиток КФУ;

забезпечення довготривалості конкурентної переваги через обрання та здійснення однієї з базових стратегій: зниження витрат або диференціювання товарів.

7. Для будь-якого підприємства рано чи пізно загострюється стратегічна дилема “лідерство за витратами / диференціювання продукції”. І якщо високі темпи зростання певного напрямку діяльності “перекривають” стратегічні помилки та інколи дають можливість підприємству фінансово процвітати, то стадія зрілості СНд викриває ці промахи і згадана дилема має бути розв’язана на тлі екстремального напруження.

Більшість із представлених у літературі рекомендацій стратегічного характеру щодо вирішення даної дилеми, на нашу думку, може бути узагальнено подана як певні варіанти забезпечення чи супроводу змін у співвідношенні “якість / ціна” товару. Кожна з генеричних стратегій, як і кожне зі стратегічних рішень, згенерованих цими стратегіями, стосується не нового, а наявного в портфелі підприємства напрямку діяльності, і тому більшою мірою є інкрементальними. Інкрементальність, як ми вважаємо, є однією із суттєвих відмітних рис конкурентної парадигми стратегії підприємства.

8. Актуалізація стратегічного портфеля підприємства відбувається через урізноманітнення напрямків його діяльності. Диверсифікаційні стратегії перебувають у центрі уваги науковців і практиків уже кілька десятиліть, але за цей час коло проблем, пов’язаних із диверсифікацією стало ще ширшим, а в різноаспектних дискусіях не домоглися істотних перемог ні її прихильники, ні суперечники. Варто підкреслити, що теорія стратегії підприємства, на відміну від відносно розроблених інкрементальних підходів, не просунулась далеко в теоретичному аналізі диверсифікаційних процесів і зараз в основному перебуває на етапі відстежування та описування як позитивних, так і негативних результатів тих чи інших практично реалізованих форм диверсифікації.

9. Теорія стратегій підприємства в сучасному її стані віддзеркалює зде-більшого прикладні взаємозв’язки, оскільки склад і сутність проблем до розгляду визначаються переважно практичними потребами та узагальненим досвідом. Фактично, ідучи слідом за потребами практики, теорія стратегії об’єднує конструкції, що є здебільшого концептуальним вираженням практичних проблем. За понад 40 років свого існування теорія стратегії набула досить чіткої концептуальності, отримала певною мірою розвинений аналітичний потенціал. Разом з тим вона не позбулася емпіричності, описовості узагальненого досвіду, а за явного переважання позитивності майже нема ознак нормативності стосовно пізнання, пояснення та передбачення об’єктивних економічних явищ і процесів.

10. За результатами виконаного в дисертації аналізу змістово-структурної розвиненості теорії стратегії підприємства, передумов виникнення та розвитку її складових, використання базових теоретичних дисциплін як фундаменту для даної наукової галузі є всі підстави зробити ще й такі висновки:

теорія стратегії розвивається за умов автономності та переважного самозабезпечення концептуальними підходами і теоретично-методичними конструкціями;

існуючі на сьогодні численні наукові школи стратегічного менеджменту мають вражаючу різноманітність у теоретичних відправних позиціях аж до практично повної їх відсутності;

фактично бракує ефективної “співпраці” між фундаментальною економічною теорією і теорією стратегії підприємства, зокрема, ми вважаємо відчутно недостатнім використання мікроекономічного аналізу в теоретичних засадах стратегічних рішень.

11. Для сучасного передпарадигмального етапу в розвитку фундаментальної економічної теорії є характерним не тільки наявність багатьох нових теоретичних напрямків, різноманітних методологічних підходів, але й загострення потреби ліквідувати такі кризові ознаки економіко-теоретичного знання, як його автономність і самодостатність. Щодо мікроекономіки, то її дальший розвиток можливий за умови виходу за межі неокласичної теоретичної конструкції, зниження рівня абстрактності, активізації факторного аналізу соціологічних аспектів, пошуку найдоцільнішого співвідношення нормативного та позитивного підходів, відмови від виключно економічного імперативу в дослідженні поведінки мікросистеми, монізму, лінійності, безальтернативності і жорстокої детермінованості соціально-економічного розвитку. Низка пропозицій та наукових результатів, репрезентованих у даній дисертації, мають як вихідні положення більшість із наведеного вище.

12. Сучасна базова трихотомія мікроекономічної теорії “ринкова структура → стратегія учасника → результативність діяльності” не враховує еволюційності поведінки суб’єктів ринку, в результаті якої на провідні ролі виходять стратегії підприємств – галузевих лідерів, інноваторів. Ринкові стратегії і способи ринкових дій учасників мають вплив на конкуренцію і є чи не найголовнішим чинником їх розшарування за ринковою владою. Визначення поняття, сутності, видів способів ринкових дій, виконане в дисертації, дає можливість, по-перше, ґрунтовніше вивчати еволюційність ринкової поведінки певного учасника, по-друге, створює передумови для більш повного аналізу процесу формування ринкової стратегії в усіх її різновидах, по-третє, відкриває нові можливості для пояснення особливостей процесів становлення та розвитку ринкових структур, у тому числі й за умов вітчизняної економічної системи, яка трансформується.

13. Еволюційність образу ринкових дій має у своїй основі передовсім процеси пізнання, навчання, акумулювання та використання досвіду. Когнітивність як якісна ознака об’єктивно має широкий діапазон індивідуальних особливостей, що, з одного боку, зумовлює різну динаміку процесів пізнання, а з іншого – створює передумови для передбачень, прогнозів і розроблення ринкової стратегії окремим учасником. У роботі ретроспективно розглянуто різні моделі олігополії, які, відображаючи процеси еволюції ринкової поведінки, показують логіку становлення цивілізованого олігополістичного ринку, на якому кожний учасник свідомо виконує свою функцію (лідера чи аутсайдера) та приймає і здійснює ринкову стратегію жорсткого співвідношення цін.

14. Сучасна мікроекономічна теорія, аналізуючи стратегічний розвиток підприємства, здебільшого обмежується вивченням ефекту від масштабу ви-робництва без виділення частки, зумовленої технічним та організаційним прогресом. У дисертації