Україна давня. Київська Русь у ІХ – ХІІ ст.

Ольга (945-964 рр.). Вдова київського князя Ігоря. У 945-964 рр. князювала від імені свого молодшого сина Святослава. Жорстоко розправилася з древлянами, здійснила державну реформу, за якою визначався порядок організації й збирання данини. У 946 і 957 рр. Ольга здійснила два візити до Константинополя, під час яких було укладено вигідні союзницькі договори. У 957 р. приймає хрещення від глави православної церкви патріарха у головному Софіївському соборі Візантійської імперії. Ольга налагоджує зв'язки із Заходом. У 959 р. споряджає посольство до німецького цісаря Оттона І Великого. Померла приблизно у віці 60 р., канонізована православною церквою.

Святослав ( 964-972 рр.). Син Ігоря та Ольги. Видатний воїн і полководець. Усе своє життя провів у походах і боях. Він підкорив в'ятичів і фінські племена. У 964-966 рр. розгромив Хазарський каганат. Розширив кордони Русі до Кавказьких гір, підкорив ясів (осетинів) і косогів (черкесів). У 968-972 рр. здійснив ряд походів проти Візантії й Болгарії, намагаючись оволодіти землями по Дунаю. Повертаючись із чергового походу з Болгарії, був убитий біля дніпровських порогів печенігами за намовою греків. З його черепа печенізький хан Куря виготовив чашу для вина, намагаючись таким чином перейняти дух непереможності великого мужа землі руської. За Святослава завершується процес об'єднання східнослов'янських племен у єдину велику державу, яка прибрала назву Русь, відбувається формування феодальних відносин, суспільної та державної ієрархії.

Ярополк (972-978 рр.). Старший син Святослава. З 972 р. київський князь. Прагнув до одноосібного правління. Убив брата Олега – князя Древлянської землі. Загинув у 978 році під час війни зі зведеним братом Володимиром, до якого перейшов Київський престол.

Період найвищого піднесення і розквіту Русі наступив за князювання Володимира Сятославича (978-1015) і Ярослава Мудрого (1019-1054). За них Русь стала найбільшою державою Європи. Відбулося зміцнення кордонів держави (повернення Червенських міст; захист від набігів ятвягів, печенігів, волзьких булгар; будівництво укріплених ліній тощо) % активізувалися міжнародні контакти, причому, дипломатія домінувала над зброєю; скріплювалися родинні зв'язки (Ярослава називали “тестем Європи” тощо).

У внутрішній політиці посилилася влада київського князя і проводилася рішуча боротьба з місцевим сепаратизмом; здійснювалися реформи (адміністративна, військова, судова, карбування власної монети, створення системи освіти і т. п.).

Володимир Великий (978-1015 рр.). Київський великий князь, позашлюбний син князя Святослава Ігоровича і Малуші, ключниці княгині Ольги. Остаточно підкорив племена в'ятичів, радимичів, відвоював у польських королів давньоруські червенські міста (Червен, Володимир, Белз та ін.), оволодів частиною земель литовського племені ятвягів. Вів успішну боротьбу проти печенігів, Візантійської імперії. Прилучив до Києва закарпатські землі. На кінець Х ст. в межах Київської Русі було об'єднано всі слов'янські і багато неслов'янських племен. Внаслідок цих надбань Київська Русь стала найбільшою державою у Європі, охоплюючи територію 800 тис. кв. км.

Володимир здійснив реформи (адміністративну, судову, релігійну, військову, грошову та ін.), що відіграли важливу роль у консолідації руських земель. Так, наприклад, у сфері управління місцеві племінні вожді і князі були замінені князівськими посадниками – його синами (мав 12 законних синів) та надійними боярами. Князь опрацював новий кодекс правових норм – “Закон земляний” (усний). У 988 – 990-х рр. запровадив державну релігію – християнство, сприяв поширенню письма, базованого на абетці, створеній ченцями Кирилом та Мефодієм, що поширювали християнство серед слов'ян. Зміцнював державні кордони, будуючи "змієві вали", міста та фортеці. Зводив храми, відкривав школи для підготовки службової знаті та духівництва. Володимир почав карбувати із срібла та золота монети, на яких було вміщено тризуб, що набув значення державного герба. З ХІ ст. запроваджуються в обіг гривні – злитки срібла вагою близько 200 г.

Володимир розвивав та зміцнював політичні, економічні і культурні відносини з Візантією, Болгарією, Польщею.

15 липня 1015 р. Володимир раптово помер, лаштуючись до військового походу проти прийомного сина Святополка (князь Туровський) і рідного сина Ярослава (князь Новгородський), які повстали проти свого батька.

Володимира було поховано у збудованій за його вказівкою Десятинній церкві.

Найголовніша реформа цього періоду – запровадження християнства:

- Руська держава була поставлена в один ряд з усіма цивілізованими країнами Європи; зміцнювався її авторитет і міжнародні зв'язки;

-  влада великого князя освячувалася єдиним богом, одною вірою, що відповідало ідеї єдиної держави;

-  поступово запроваджувалися (часто з примусу) норми християнської моралі;

-  відкривалися широкі можливості використання давньої візантійської культури в усіх ділянках суспільного життя (право, освіта, будівництво, мистецтво і т. д.).

Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.). Після смерті Володимира, упродовж чотирьох років, точилися міжусобні війни між його синами за великокнязівську владу. Переміг Ярослав. У 1019 р. він виборов престол у зведеного брата Святополка Окаянного. Об'єднав під своєю владою землі на схід від Дніпра, поширив свої володіння на західний берег Чудського озера, відвоював