Україна у 1920 – 1930 роках. ІІ Світова війна

Кількість початкових шкіл у Закарпатті з 1924 р. по 1938 р. зросла з 525 до 851, а гімназій – з 3 до 11. Можна було вільно обирати мову навчання, без суттєвих перешкод діяли “Просвіта”, “Асоціація українських учителів”, “Пласт” та ін.

У 1930-х рр. налічувалося майже 30 політичних партій. Дуже впливовими були мадярофільська течія “карпаторосів” (“мадярони”) і русофільська, “русинська” (напр., “Общество Духновича” та ін.). Комуністи Закарпаття входили до складу Компартії Чехословаччини.

Українофільський рух представляли народовці, зокрема, Августин Волошин – лідер Народно-християнської партії; брати Михайло і Юрій Бращайки та ін.

Переломним моментом у розвитку національно-визвольного руху українців Закарпаття стала Мюнхенська угода 30 вересня 1938 р., за якою значна частина території Чехословаччини відійшла до гітлерівської Німеччини. За таких складних обставин знову виникло питання автономного устрою Чехословацької республіки.

11 жовтня 1938 р. було затверджено перший уряд Карпатської України у федерації з Чехією та Словаччиною. Головою уряду спочатку став А. Бродій, а з 28 жовтня – А. Волошин.

У зовнішній політиці уряд А.Волошина орієнтувався на підтримку і допомогу Німеччини. Однак, 2 листопада 1938 р на Віденському арбітражі було ухвалено рішення передати значну частину Закарпаття з містами Ужгород, БереговетаМукачеве Угорщині. Відтепер столиця Карпатської України була перенесена до Хуста.

Протягом декількох місяців (листопад 1938 – березень 1939) тривала державотворча діяльність автономного уряду. Зокрема, створювалися загони національної оборони “Карпатська Січ” на чолі з членами ОУН Михайлом Колодзінським, Романом Шухевичем, Зеноном Коссаком та ін.

У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. розпочалась угорська агресія.

15 березня 1939 р. сейм у Хусті проголосив повну державну самостійність Карпатської України, прийняв Конституцію, де визначались назва держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державна мова (українська), герб, прапор і гімн (“Ще не вмерла Україна”).

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прим'єр міністром нового уряду Ю. Ревая та звернувся до Німеччини з проханням прийняти Карпатську Україну під свій протекторат. Німецький уряд дав негативну відповідь і рекомендував не чинити опору угорським військам, а бійцям Карпатської Січі негайно капітулювати.

Після запеклих боїв і значних втрат, угорські війська 16 березня 1939 р. захопили Хуст, а згодом і решту територію Карпатської України. У гірських районах загони “Карпатської Січі” продовжували вести нерівну боротьбу з ворогом ще до кінця травня 1939 р. Президент республіки А.Волошин разом з урядом емігрував за кордон і поселився у Празі. У травні 1945 р. заарештований радянськими спецслужбами, загинув у московській тюрмі.

За волю і державність у боях полягло близько 5000 закарпатців, кілька сотень галичан і волинян, які прийшли їм на допомогу. Загинули командири Карпатської Січі Михайло Колодзінський та Зенон Коссак.

 

 

Перед ІІ Світовою війною українське питання найактуальнішим чином постало перед урядами декількох країн: СРСР, Польщі, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини, Румунії, Великобританії, Франції і навіть США. Зрештою Україна опинилася між двома ворожими імперськими державами – Німеччиною і СРСР. Обидві сили цілеспрямовано нарощували військову потугу.

Протягом весни – літа 1939 року відбувалися переговори між Німеччиною та СРСР, які завершились підписанням 23 серпня 1939 р. пакту Молотова─Ріббентропа – договору про ненапад терміном на 10 років. Таємний протокол розподіляв сфери впливу цих держав по лінії рік Нарва, Вісла та Сян.

Таким чином, Галичина і Волинь, а також Західна Білорусія, Прибалтика, Буковина та Бессарабія відходили під радянське панування. Пакт Молотова—Ріббентропа і таємний протокол до нього був актом свавільного поділу Європи на сфери впливів двох тоталітарних держав і розв'язував руки Гітлеру та Сталіну для втілення в життя їхніх загарбницьких планів.

1 вересня 1939 року нацисти напали на Польщу, що визначило початок ІІ Світової війни. 17 вересня радянські війська перейшли польський кордон, вдаривши у спину полякам, які вели оборонні бої з німцями. До речі, у складі польської армії воювало чимало західних українців.

Після перемоги над Польщею, СРСР та Німеччина підписали 28 вересня 1939 р.Договір про дружбу й кордони. Згідно з домовленістю, кордон пройшов по т. зв. “лінії Керзона”, що була визнана ще у 1919-1920 рр., як східний кордон Польської держави (її ініціатор Дж.Керзон тоді був міністром закордонних справ Великобританії). Відповідно Східна Галичина і Західна Волинь увійшли до складу СРСР. Крім того, у 1940 р. за згодою Німеччини СРСР було передано Бессарабію та Північну Буковину, що належали Румунії. Тоді ж Радянський Союз окупував Литву, Латвію та Естонію і з великими зусиллями відвоював у Фінляндії частину її території у Карелії.

Отже, тільки один рік реалізації таємних домовленостей про сфери впливів призвів до збільшення населення СРСР на 23 млн. чол. Така ж кількість населення проживала і на польських землях, що відійшли до Німеччини.

Підрозділи вермахту та Червоної армії проводили спільні паради на окупованих територіях, мала місце співпраця між спецслужбами обох держав. Згодом СРСР постачав стратегічну сировину для потреб німецької армії під час її бойових дій у Західній Європі, зокрема, у Франції.

Таким чином, Німеччина та Радянський Союз