Український костюм як елемент традиційної культури поліського краю

 

 

1.1 Художні особливості українського костюму

1.2 Традиційне художнє ткацтво як необхідна складова розвитку одягу

1.3 Символіка та вишивка – невід’ємні частини українського народного вбрання

2.1 Народний костюм українського Полісся

2.2 Локальні особливості поліського народного костюму

 

 

Актуальність дослідження. У своєму дослідженні ми хотіли дізнатися більше про етнокультурні традиції свого краю, і зокрема дослідити жіночий та чоловічий народний костюм Поліського краю, специфіку його виробництва та побутування. Тема українських костюмів є досить популярною на даний час. В давнину наші предки носили вишиванки в повсякденному житті і, напевне, навіть не здогадувались, що і через століття вишиванка залишиться популярним одягом. В давнину вишиванка супроводжувала людей протягом всього життя, від народження і до смерті, при цьому візерунки на них були дуже різні. Тому актуальним нині лишається вивчення особливостей вітчизняного народного одягу, а особливо – місцини, де жили твої пращури, живеш ти сам і житимуть твої нащадки.

Огляд використаної літератури. Під час дослідження теми ми зверталися до праць багатьох авторів, зокрема, Г. Стельмащук у своєму дослідженні «Давнє вбрання на Волині” розкрила цікаві подробиці про одяг волинян в холодну пору, а також природні особливості Волині [5]. З. Васіна у науковій розвідці ”Український літопис вбрання” розкрила деталі вбрання українського костюму Полісся [1]. У статті І. Локшук “Традиційне художнє ткацтво Рівненського Полісся: культурно-мистецький аспект”, що міститься в збірнику ”Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини”, було почерпнуто чимало інформації про техніку виготовлення одягу на Поліссі, а також про одяг цього регіону VI-IXст. [4].

В роботі ми використовували матеріали книги АУкраїнець ”Народний одяг”[6]. Авторка у дослідженні використовувала наукові доробки багатьох учених, у тому числі й зарубіжних, зокрема праці Ю. Крашевського, завдяки яким ми змогли порівняти терміни “Волинь” та “Полісся”. Авторка використовувала також доробок польської дослідниці Я. Корженьовської працю “Вишивка волинська і поліська”. Саме у роботі А. Українець ми знайшли детальну інформацію про українську вишиванку та її особливості в різних районах Поліського краю.

Крім цього було використано електронні ресурси, які подавали корисну та ґрунтовну інформацію про художні особливості українського костюму, а також про символіку вишивки [2; 3].

Мета розвідки: дослідити український костюм як елемент традиційної культури поліського краю.

Завдання дослідження:

розкрити художні особливості українського костюму;

вивчити традиційне художнє ткацтво як необхідну складову розвитку одягу;

дослідити символіку та вишивку як невід’ємні частини українського народного вбрання;

охарактеризувати народний костюм українського Полісся;

з’ясувати локальні особливості поліського народного костюму.

Об’єкт дослідження: український народний одяг Полісся.

Предмет дослідження: особливості українського костюма – елементу традиційної культури поліського краю.

Структура роботи. Робота складається з вступу, змісту, двох розділів та висновків. У вступі подано актуальність роботи, короткий огляд використаної літератури, окреслено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження.

У першому розділі вивчено історичні особливості розвитку українського народного костюму, зокрема художні особливості українського костюму, традиційне художнє ткацтво як необхідна складова розвитку одягу та символіка та вишивка – невід’ємні частини українського народного вбрання.

Другий розділ розкриває регіональні відмінності поліського народного костюму народний також детально описаний костюм українського Полісся та локальні особливості поліського народного костюму.

У висновках подано результати дослідження.

 

 

 

В українській культурі багато чого вражаючого і дуже красивого. Особливу увагу слід приділити національним костюмам. Традиційний чоловічий костюм українців має схожість з іншими східнослов'янськими – російським та білоруським. Основу чоловічого одягу становлять сорочка, шита з конопляного або лляного полотна і вовняні або суконні штани. Сорочка, що надягається на тіло, часто служить і верхнім одягом. Відмінною особливістю української чоловічої сорочки є розріз спереду (пазушка), прикрашений вишивкою. За конструкцією ворота сорочки розрізняються – зі стоячим, відкладним коміром або без коміра. Варіант сорочки в цьому випадку збирають у збірку, її обшивають тасьмою або вузькою смужкою матерії, таким чином виходить низький стоячий комір, який українці пришивають до коміру сорочки не згори, а знизу. Відомий українцям і широкий відкладний комір.

Сорочку застібають або зав'язують у ворота за допомогою ґудзиків або тасьм. Українські чоловіки носять сорочку, заправляючи поділ її в штани; в цьому також проглядається відміна від способу носіння сорочки поверх штанів у росіян і білорусів, що пояснюється запозиченнями українців від східних кочових народів. У крої сорочки у всіх східнослов'янських народів були відомі вставки під пахвами з трьох-чотирикутних шматків тканини. Однак донські козаки вважали відсутність ластка ознакою відмінності від «мужиків», тобто від селян, яким козаки завжди протиставляли себе. На плечах українські сорочки мали нашивки, що нагадують погони чи вишиті вставки – «уставки».

Штани (штани, гачi, споднi, шаровари, холошi, ногавкі, убрання, портяніцi) українці закріплювали на тілі за допомогою шнурка або ременя (очкур, гачнік), – його українці носили з пряжкою. Українські