Управління малокомплектними початковими школами різної структури

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

 

Мелешко Віра Василівна

 

УДК 371. 113

 

 

13. 00. 01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник Доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Савченко Олександра Яківна, Академія педагогічних наук, віце-президент

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський педагогічний університет ім. П. Тичини, ректор; 

Кандидат педагогічних наук Калініна Людмила Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії управління освітніми закладами

Провідна установа Прикарпатський університет ім. В. Стефа-ника, кафедра загальної та соціальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ

 

Захист дисертації відбудеться “ 12 ” вересня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 452. 01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52д.

Актуальність дослідження. Найважливішим завданням розбудови національної системи освіти є забезпечення її високої якості в усіх навчальних закладах, незалежно від форм власності та місця їх розташування.

Це зумовлено кількома обставинами. Передусім особливим статусом сільської школи в системі загальної середньої освіти. Понад 70% шкіл у нашій країні знаходяться в сільській місцевості, в яких навчаються 2, 2 млн. школярів. У багатьох малонаселених пунктах ці школи виконують селоутворюючу функцію, є основним об’єктом культури, осередком виховання та розвитку підростаючого покоління, розкриття й формування інтелектуального і творчого потенціалу особистості.

Важливу роль у мережі закладів загальної середньої освіти на селі відіграють малокомплектні початкові школи. Якщо в містах початкових шкіл лише 307 (4%), то в сільській місцевості їх – 2692 (близько 20%). Переважна більшість цих шкіл малокомплектні, де найважче забезпечити високу організацію навчально-виховного процесу, тому що вчитель має виконувати одночасно кілька функцій і працювати з різновіковим нечисленним класним колективом.

Крім суто педагогічних особливостей, на якості функціонування цих шкіл негативно позначилася затяжна фінансово-економічна криза, зумовивши неспроможність господарств утримувати існуючу соціальну інфраструктуру. У більшості сільських населених пунктів відбулася зміна власників сільськогосподарських виробництв, що призвело до різкого зменшення кількості дошкільних закладів, зниження рівня фінансової підтримки функціонування малокомплектних шкіл; не поновлюється матеріальна база навчальних закладів, низьким є рівень забезпечення їх підручниками, навчальними посібниками тощо. Гострою є проблема оновлення і професійного вдосконалення педагогічних кадрів, які працюють у малокомплектних школах.

Малокомплектна школа в системі освіти діє, головним чином, у невеликих населених пунктах, де щорічно прийом учнів менший за норму, встановлену для комплектування одного класу. Це – загальноосвітній навчальний заклад, в якому через малу чисельність учнів класи об’єднуються в комплект, де навчання забезпечується одним учителем.

Стосовно наукового забезпечення діяльності сільських шкіл, у тому числі й малокомплектних, то слід визнати, що розкриттю цієї теми присвячено лише окремі праці. Зокрема, за останнє десятиріччя українськими вченими досліджено особливості організації навчально-виховного процесу в малокомплектній школі (О. Я. Савченко, Н. І. При-сяжнюк, Г. Б. Тришнєвська), науково-методичні засади діяльності навчаль-них закладів освіти нового типу “школа-дошкільний навчальний заклад” (В. Г. Кузь), організація виховного процесу в сільській школі (О. М. Ко-берник).

Упродовж 1995-2000 рр. на всеукраїнському й регіональному рівнях проведено кілька науково-практичних конференцій, присвячених аналізу стану та пошуку шляхів розвитку сільської школи (Київ, Умань, Черкаси, Полтава, Чернівці, Чернігів, Біла Церква та ін.). У збірниках, виданих за матеріалами цих конференцій, знайшли відображення проблеми діяльності малокомплектних шкіл.

У наукових дослідженнях розкрито, як правило, загальнопедагогічні та методичні аспекти організації навчально-виховного процесу: планування розкладу занять, організація уроків у дво-, трикомплектних школах, зміст і методика проведення самостійної роботи, диференціація навчання тощо. Проте питання, пов’язані з управлінням малокомплектною школою, не були об’єктом наукового дослідження, хоча управлінська діяльність керівника такої школи є досить специфічною і складною.

Особливої гостроти набула ця проблема в останнє десятиріччя, адже докорінні зміни цілей і цінностей суспільної свідомості, реформування економіки на ринкових засадах зумовили зміну об’єктів і суб’єктів управління й вимагають нової методології управлінської діяльності в усіх сферах, у тому числі й освіті.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті чітко визначено нові цілі й завдання модернізації управління освітою: “Сучасна система управління сферою освіти утверджується як державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономності навчальних закладів, конкурентності освітніх послуг, орієнтації освіти не на відтворення, а на розвиток”.

Переведення нових цілей освіти з декларативних орієнтирів в конкретні управлінські механізми, що, крім оновлення законодавчої бази, потребує прискореного нарощування знань з теорії управління. З огляду на реальний стан процесів реформування освіти в контексті особливостей діяльності малокомплектної початкової школи очевидною є суперечність між об’єктивною потребою модернізації управління такими навчальними закладами і недостатньою розробкою цієї проблеми як на теоретичному, так і на технологічному рівнях. Саме наявність цієї проблеми й зумовила вибір теми дисертаційного дослідження – “Управління малокомплектними початковими школами різної структури”.

Дане дослідження є частиною