Управління процесом створення спільних бізнес - інкубаторів в сучасних умовах функціонування ринкової економіки

Фінансова реструктуризація спрямована на підвищення вартості, платоспроможності і стійкості підприємства. Залежно від існуючих проблем використовують один з таких методів, продаж невикористаних основних фондів; купівлю необхідних основних фондів; зменшення запасів оборотних засобів шляхом реалізації надлишкової їх частини; скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості; передачу частини майна в рахунок погашення заборгованості; продаж (покупку) акцій різних підприємств; продаж частини власних акцій; додаткову емісію акцій; проведення взаємозаліків; зменшення (збільшення) залучуваних кредитів.

Таким чином, підприємство має змогу обрати з численних форм і методів ті, які найбільшою мірою відповідають меті реструктуризації і дозволяють здійснити її у найкоротші строки та з найкращими результатами.

Етап 4. Розробка комплексної програми реструктуризації. Програма має являти собою набір заходів, для кожного з яких визначено строки реалізації, осіб, відповідальних за виконання, та очікувані результати. Під час формування програми доцільно використати прогресивні методи ("дерево цілей", сітьове планування, оптимізаційні моделі та ін.). Підвищити обгрунтованість програми допомагає розробка альтернативних варіантів її реалізації, оцінка економічної ефективності кожного і вибір оптимального з огляду на існуючі обмеження. Коли йдеться про стратегічну реструктуризацію (а також у багатьох випадках тактичної реструктуризаці), слід розробити бізнес-план.

Етап 5. Управління процесом реструктуризації. На цьому етапі контролюється хід реалізації накресленої програми, проводиться її ретельний аналіз і у разі потреби вносяться корективи. 

Успіхи у перетворенні діяльності конкретного підприємства залежать, насамперед, від його власних зусиль. Проте без підтримки держави цей процес надто затягується, що вже призвело до дуже серйозних наслідків для всієї економіки країни. Тому необхідно на державному рівні визначити заходи, які створюють передумови для ефективного здійснення реструктуризації. До першочергових заходів належать:

1. Розробка нормативно-законодавчої бази, що регламентує цей процес. Сьогодні немає єдиного документа з цього важливого питання економічного реформування. Окремі аспекти реструктуризації порушуються у різних нормативних актах, але більшість аспектів досі не врегульовано.

2.Створення методичного забезпечення, яке компенсує брак досвіду в цій справі у більшості українських менеджерів.

3.Створення спеціального фонду, першоджерелом якого можуть бути кошти, одержані від приватизації. Фінансова допомога може надаватися підприємствам усіх форм власності за наявності аргументованого бізнес-плану на зворотній і платній (процентна ставка за кредит) основі.

4.Розробка механізму реструктуризації боргів реорганізованих підприємств. Нагромадився величезний обсяг невиконаних фінансових зобов'язань (зокрема, через гіперінфляцію, яка відбулася свого часу), що робить для багатьох підприємств реструктуризацію або неможливою, або безперспективною. У цьому відношенні певний інтерес може становити досвід післявоєнної Японії, уряд якої дозволив підприємствам провадити "очищення" балансу, тобто розділяти його на старі та нові рахунки; у процесі реструктуризації підприємство діяло у рамках нового рахунку, а старі рахунки піддавалися аналізу і по завершенні реструктуризації зливалися з новими. Такий підхід дає змогу тимчасово вирішити фінансові проблеми і не вдаватися до напівзаконної реструктуризації, копи на балансі одного підприємства залишаються безнадійні борги і воно в наступному ліквідується, а новостворене "чисте" підприємство продовжує свою діяльність. 

5.Розширення взаємодії у ході реструктуризації банків та підприємств. Поряд з потрібними підприємствам фінансовими ресурсами банки мають кваліфікованих спеціалістів і значний досвід роботи з широким колом клієнтів, що створює передумови для ефективної реструктуризації при взаємній заінтересованості сторін. Проте у банків відсутні стимули до такої діяльності. Інвестиції в реструктуризацію або її кредитування — це, по-перше, операції високоризиковані, а по-друге, вони вимагають "довгих" грошей. Отже, банк очікуватиме високого результату, відповідного його ризику, і матиме джерело одержання необхідних коштів. Для створення такого джерела можна вивільнити від оподаткування ту частину банківського прибутку, яка використовується на проведення реструктуризації. Крім усього іншого, це створить передумови фінансування підприємств за рахунок власних коштів банку, не наражаючи на ризик кошти його клієнтів. Для надійних, міцних банків, що стабільно виконують усі економічні нормативи, є можливим зниження норми резервування, проте цей привілей має бути скасований при перших же порушеннях встановлених НБУ показників. Необхідно також створити механізм вступу банку в право власності на реструктуризоване підприємство. Зокрема, є можливою передача в управління банку частини державного пакета акцій на конкретних умовах (наприклад, проведення реструктуризації з певними результатами). В разі успішного досягнення накреслених цілей банк одержує у власність заздалегідь обумовлений пакет акцій. При цьому, безперечно, спід передбачити відповідальність банків за погіршення стану реструктуризованих підприємств і визначити способи компенсації збитків, завданих необгрунтованими перетвореннями.

6. Створення механізму залучення іноземних інвесторів до реструктуризації вітчизняних підприємств, що дасть змогу не лише одержати необхідні кошти, а й використати багатий зарубіжний досвід. [12]

 

 

1. Перший рівень - внутрішнє середовище

1.1.Труднощі із сировиною, погане матеріально-технічне постачання

1.2.Низька якість продукції, що випускається.

1.3.Недостача фінансових ресурсів.

1.4.Застаріле обладнання.

1.5.Погані умови праці.

1.6.Недостача житла.

1.7.Застаріла технологія.

1.8.Недостатня гнучкість виробництва.

1.9.Висока собівартість продукції.

1.10.Низька зарплата працівників.

1.11.Недосконала організація праці.

1.12.Довгий термін освоєння нових видів продукції.

1.13.Невисока трудова і виконавська дисципліна.

1.14.Низький рівень механізації й автоматизації.

1.15.Високі ціни на енергоресурси.

1.16.Монополія постачальників.

1.17.Високі темпи інфляції в