Валютний ринок

Можливості збільшення резервів у НБУ були влітку, також ці можливості є у регулятора і зараз, під час чергового етапу зміцнення гривні. Хоча ці суми навіть не можна порівняти з обсягом коштів, витрачених Нацбанком на стабілізацію ситуації, які становлять понад $ 11 млрд. [24]

Отже, можна сказати, що в 2009 році рухи курсу нагадували синусоїду – цей рік відкрився злетом курсу, літо характеризувалося його спадом, восени зростання продовжилося, а кінець року традиційно відзначений зниженням котирувань.

Сьогодні багато експертів єдині в думці, що у перспективі валютний ринок очікують волатильність і кризи. Нині стабільність валюти залежить від макроекономічних показників, а вони невтішні навіть у найбільших економік, відзначає професор бізнес-школи Стерна при Нью-Йоркському університеті Н. Рубіні. [ 1, с. 18]

Але на нашу думку, все ж є ймовірність, що розвиток валютного ринку буде стабільним, і пропонуємо такі альтернативні варіанти, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку, а також подолання пов’язаних з цим проблем:

1. Повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту. Цей варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчій перспективі, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в іноземній валюті, як такі, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.

2. Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема, передбачити вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такого законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішення проблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те, що вже існує відповідний законопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме доопрацювання, і, в цьому контексті, Європейська Бізнес Асоціація – як представник міжнародного бізнесу, може виступити в ролі експерта.

3. Еволюційний розвиток валютного контролю шляхом внесення змін до регуляторних документів НБУ.

4. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

5. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

6. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Також ми схиляємось до думки, що для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

Прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України до Євросоюзу.

Відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку.

Спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат.

Мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;

дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави.

5. Залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

Отже, таким чином, можна сказати, що сьогодні Україна має проблеми становлення валютної системи в своїй державі, але ми вважаємо, що вирішення цієї проблеми існує, що було нами вищезазначено. Ми сподіваємось, що в майбутньому українська валюта буде не деградувати, а прогресувати.

 

 

Отже, в ході даної роботи, ми дослідили валютний ринок з усіма аспектами його функціонування і можемо зробити такі висновки:

1. Валюта – це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв'язки між суб'єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.

2. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в інші валюти.

3. Валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступає у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціонуванні світової економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.

4. На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних валютних операцій, використання яких дає можливість суб'єктам ринку вирішувати три групи завдань: – забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов'язань; – забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків; – одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій. Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції «спот») та строкові (операції з форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).

5. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.

6. Формування валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, істотного розбалансування платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.

7. Сьогодні обмінний курс є основним інструментом монетарної політики в Україні, що є негативним фактором регулювання валютного ринку. Із запровадженням більшої гнучкості він поступово позбавлятиметься цієї ролі в умовах, коли інші інструменти ще недостатньо ефективні. Тому, ми вважаємо, що режим обмінного курсу певний час має відігравати важливу роль, однак його слід поступово змінювати у бік більшої гнучкості обмінного курсу.