валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж). У міру розвитку сучасних систем телекомунікацій створюються передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних ринках, завдяки чому зменшуються можливості для просторового арбітражу. Зате перехід більшості країн до плаваючих валютних курсів, які часто змінюються в часі, створює сприятливі умови для розвитку часового арбітражу. [ 9, с. 78]
Отже, проаналізувавши дані види валютних операцій та їх призначення, ми дійшли висновку, що валютні операції здійснюються з метою: продати іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для проплатити імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т. п. ; запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування) ; отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.
Широкий асортимент валютних операцій, високе технологічне й організаційне забезпечення їх виконання створюють усім суб'єктам валютного ринку сприятливі умови для досягнення таких цілей – забезпечення ліквідності, прибутковості і керованості валютними ризиками. Тому прискорений розвиток валютного ринку – одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний ринок формується надто повільно, асортимент валютних операцій на ньому обмежений переважно касовими операціями.
4. ВАЛЮТНИЙ КУРС
Основою валютних операцій, що здійснюються на валютному ринку, є ціна валюти, тобто валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту і пропозиції учасників цих операцій. Необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами виникає в зв’язку з тим, що зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з обміном однієї національної валюти на іншу.
Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.
Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуются у межах національних господарств, то їх кількісне по-рівняння відбувається у зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано – через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньо-економічних операцій. [ 16, с. 262]
Валютний курс необхідний для:
- обміну валютами під час торгівлі товарами, послугами, у процесі руху капіталів та кредитів;
- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;
- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.
Валютний курс чутливий до чинників, що визначають політичну й соціальну стабільність країни, її міжнародний авторитет. На валютний курс впливають такі фактори: зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, відсоткові ставки тощо.
Необхідність встановлення валютного курсу пояснюється тим, що національна валюта за межами внутрішнього ринку не може виступати законним купівельним і платіжним засобом. Відповідно до чинного законодавства окремих країн курси іноземних валют встановлюються їх котируванням.
Котирування – це 1) визначення офіційними державними органами (центральним банком чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти; 2) встановлення курсів іноземних валют відповідно до практики, що склалася, і законодавчих норм.
У світовій практиці існує два методи котирування:
- пряме котирування – визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної (наприклад, 4, 65 гривень за 1 долар США). Таке котирування застосовується в більшості країн світу;
- непряме (побічне) котирування – визначає кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти. Така система застосовується в небагатьох країнах з тих часів, коли англійська валюта була однією з найголовніших валют світу – у 1913 році на її частку припадало 80% всіх міжнародних розрахунків. У наш час непряме котирування мають євро, австралійський долар, ірландський фунт стерлінгів та деякі інші валюти. [ 17, с. 215]
Учасники обміну розглядають валютний курс як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Під час продажу товарів на світовому ринку продукт національної праці дістає суспільне визнання на основі інтернаціональної міри вартості. [ 14, с. 117]
Отже, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у межах світового госпо-дарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена тим, що в кінцевому підсумку інтернаціональна ціна виробництва як база світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, що є головними постачальниками товарів на світовий ринок.
Будь-яка країна зацікавлена у стабільності національної валюти та прагне поступово її зміцнювати захист і забезпечення стабільності національної грошової одиниці покладається на органи грошово-кредитного регулювання. Формування адекватної валютної політики (як поточної, так і довготермінової) потребує аналізу закономірностей курсоутворення, моніторингу зміни валютних курсів у нерозривному зв'язку з динамікою макроекономічних показників, що виступають фундаментальними факторами курсоутворення. Найвагоміші серед них такі: стан платіжного балансу, грошова маса в обігу,