Валютний ринок

Механізм курсоутворення багатофакторний і досить складний. Одні фактори впливають на курс валюти прямо, безпосередньо, інші – опосередковано. Сила впливу кожного фактора змінюється залежно від загальної кон'юнктури економіки. Один і той самий фактор в окремі періоди може відігравати досить значну роль у формуванні обмінного курсу, а зі зміною кон'юнктури економіки – відходити на другий план. До числа швидкозмінюваних фундаментальних факторів курсоутворення належить інфляція, сутність якої полягає у знеціненні національно грошової одиниці, зменшенні її купівельної спроможності. Валютний курс чутливий також до таких факторів як зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни, відсоткові ставки тощо.

Аналізуючи особливості взаємозв'язку валютного курсу та інфляції у вітчизняній економіці, О. Береславська наголошує на необхідності забезпечення: стабільності валютного курсу та запобігання його різких змін. [ 5, с. 9]

За методикою врахування інфляції валютний курс поділяють на номінальний та реальний. Номінальний валютний курс – це ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти, що діє на певний момент на валютному ринку країни. Терміни «обмінний курс валюти» та «валютний курс» є синонімічними і вживаються для позначення саме номінального валютного курсу. Він використовується для оцінки поточних валютних угод і зовнішніх розрахунків. У довгостроковій перспективі, коли під час оцінки динаміки курсоутворення необхідно враховувати і ціновий фактор, виникає потреба у використанні реального валютного курсу.

Реальний валютний курс – це номінальний валютний курс, скоригований на співвідношення внутрішніх цін і цін країни, до валюти якої котирується національна валюта. [ 7, с. 31]

Оскільки зміна реального валютного може суттєво впливати на основні макроекономічні параметри, простежимо динаміку відхилень між реальним і номінальним курсами гривні стосовно таких валют як долар США та євро в умовах України, що представлена на рис. 1-2. (додаток В)

Рис. 1 (додаток В) ілюструє динаміку номінального і реального обмінних курсів валютної пари грн. / дол. США. Долар США є універсальним платіжним засобом у міжнародному бізнесі, валютою – «схованкою» в період фінансових і політичних криз. В Україні понад 75% міжнародних платежів, зокрема розрахунки за експортно-імпортними операціями, здійснюються у цій валюті. Стабілізація номінального обмінного курсу гривні з 2000 р. має ґрунтовну загальноекономічну основу, зумовлену, насамперед, позитивним торговельним балансом. Перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом сприяло зміцненню і стабілізації валютного курсу гривні, а стабілізація гривні певною мірою стримувала інфляцію, внаслідок чого період з 2002 р. ДО 2007 р. характеризується майже паралельною динамікою номінального і реального курсів валютної пари грн. /дол. США. Через інфляційні процеси, що посилилися в Україні наприкінці 2008 р. (різниця в темпах інфляції в Україні та США становила 20, 6 п. п.), розрив між номінальним та реальним курсом гривні щодо долара США помітно збільшився.

Питома вага країн Євросоюзу в загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту України становить 25%, міжнародні розрахунки з використанням євро – близько 7%. У 2008 р. інфляція в країнах Євросоюзу становила 1, 9%, тобто різниця з Україною – 20, 4 п. п., що спричинило збільшення розриву між номінальним та реальним курсом валютної пари грн. / євро. На кінець 2008 р. цей розрив становив 16, 6% (додаток В рис. 2).

Отже, 2002-2007рр. можна характеризувати як період економічної стабільності в Україні. Саме в цей період значення номінального курсу було близьким до реального для вищезгаданих валютних пар, що є досить важливо. Оскільки на сучасному етапі номінальний обмінний курс гривні суттєво знижений, що, як вважає багато науковців, дозволяє збільшити обсяги експорту. Але з іншого боку, знижений курс національної валюти “консервує” неефективне виробництво і гальмує темпи економічного розвитку. Якщо ж динаміка номінального курсу гривні буде відповідати динаміці реального курсу, то населення країни отримає менші ціни, держава – доходи до бюджету та зменшення зовнішнього боргового навантаження, експортери – стимул для проведення переоснащення та модернізації виробництва. [ 7, с. 32]

На початку 2009 р. на валютному ринку України спостерігався стійкий дефіцит іноземної валюти, спричинений негативними очікуваннями суб'єктів ринку та зменшенням валютних надходжень до країни. У таких умовах Національний банк України згладжував різкі коливання ринкового курсу гривні, активно здійснюючи валютні інтервенції.

Аналізуючи валютний курс у III кварталі 2009 р., можна спостерігати, що унаслідок погіршення ринкових очікувань та збільшення майже вдвічі (порівняно з аналогічним періодом минулого року) платежів українських резидентів за зовнішніми зобов'язаннями дефіцит іноземної валюти на ринку посилився. Як результат, офіційний обмінний курс гривні до долара США за квартал знизився на 4, 9% (з початку року на 4, 0%) – до 8, 01 гри. / дол. США. Відносно євро гривня за цей період подешевшала па 8, 3% (7, 4%) – до 11, 65 гри. /євро, а до російського рубля на 8, 6% (1, 6%) до 2, 66 грн. /10 рублів, відповідно.

За таких умов Національний банк України проводив курсову політику, спрямовану на локалізацію як валютних загроз, так і їх причин. Продовжувалося активне проведення інтервенції па міжбанківському валютному ринку, зокрема у формі валютних аукціонів (у т. ч. цільових валютних аукціонів з продажу іноземної валюти для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб для погашення ними заборгованості за валютними кредитами).

Від'ємне сальдо інтервенцій Національного банку