Відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

У випадку, якщо судно повністю загинуло або навіть не загинуло, але витрати на його ремонт перевищили б вартість судна після ремонту (повна конструктивна загибель), збитки, що визнаються загальною аварією, складають різницю між оціненою вартістю судна в непошкодженому стані за вирахуванням з неї вартості усунення пошкоджень, що не відноситься до загальної аварії, згідно з кошторисом і сумою чистої виручки, яку можна було б отримати від продажу того, що залишилося від судна.

Усі інші збитки, які не стали прямим наслідком навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань ради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, тобто не підпадають під ознаки загальної аварії, називаються приватною аварією.

До приватної аварії також відносяться (навіть за наявності ознак загальної аварії) :

вартість викинутого за борт вантажу, що перевозився на судні з порушенням правил і звичаїв торговельного мореплавання;

збитки, заподіяні у зв’язку з гасінням пожежі на судні внаслідок дії диму або нагрівання;

збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, раніше знесених або фактично втрачених унаслідок морської небезпеки;

збитки, заподіяні форсуванням роботи двигунів або іншою роботою двигунів, інших машин або казанів судна, що знаходилося на плаву;

будь-які збитки або втрати, понесені судном або вантажем унаслідок збільшення тривалості рейса (збитки від простою, зміни цін тощо).

Приватна аварія не розподіляється між судном, вантажем і фрахтом.

Диспаша – розрахунок за розподілом загальної аварії.

Факт наявності загальної аварії і диспаша за заявою зацікавленої сторони фіксується фахівцями в області морського права, які називаються диспашерами.

Диспаша розраховується і виконується в порядку:

сторона, що вимагає розподілу загальної аварії, зобов’язана довести, що заявлені збитки дійсно повинні бути визнані загальною аварією;

особа, інтереси якої можуть зачіпатися складанням диспаши, подає диспашеру заяву у письмовій формі про втрати або витрати, відшкодування яких вона вимагає, протягом 12 місяців з дня закінчення загального морського підприємства;

диспашер на основі норм морського права, звичаїв, професійних знань і досвіду складає диспашу;

сторона, не згідна з розрахунком збитків та їхнім розподілом, може оскаржити даний розрахунок в суд або третейський орган, що розглядає морські суперечки;

суд може залишити диспашу в силі або внести в розрахунок необхідні зміни, або відмінити диспашу і зобов’язати диспашера зробити новий розрахунок;

диспаша виконується сторонами добровільно або в порядку виконання присудження [4].

 

 

Захист прав та інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України можна поділити на:

захист прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД України від незаконних дій інших держав, митних союзів або економічних угрупувань;

захист прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД України від незаконних дій інших суб’єктів господарювання.

Зупинимося на першому випадку: відповідно до ст. 28 Закону України «Про ЗЕД» Україна зобов’язана здійснювати захист прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за обігом вказаних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні і консульські установи, державні торговельні представництва, що представляють інтереси України.

Якщо є зведення про те, що інші держави, митні союзи або економічні угрупування обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. Якщо такі дії завдають збитку або створюють загрозу його нанесення державі та/або суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, вказані заходи можуть передбачати його відшкодування [14].

У відповідь заходами на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань є:

вживання повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

вживання часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

введення спеціального митного збору;

введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

встановлення квот (контингентів) ;

введення комбінованого режиму квот і контингентів;

введення індикативних цін з імпорту та/або експорту товарів;

інші заходи, передбачені законами і міжнародними договорами України.

Рішення про вживання відповідних заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань приймаються:

Верховною Радою України про:

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

вживанні повної заборони (ембарго) на торгівлю;

Кабінетом Міністрів України про:

вживання часткової заборони (ембарго) на торгівлю;

здійснення заходів тарифного регулювання по імпорту та/або експорту товарів;

введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

Міністерством економіки України про:

здійснення заходів нетарифного регулювання по імпорту та/або експорту товарів;

ліцензування і реєстрацію окремих видів контрактів;

введення індикативних цін по імпорту та/або експорту товарів;

вживання інших відповідних заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань.

З метою встановлення фактів дискримінаційних