Відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

за використання отриманих в установі банку наявних засобів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.

Правила організації контролю за дотриманням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державною податковою адміністрацією України. Штрафи в повному обсязі стягаються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Для законного здійснення перекладу грошей за розрахунками за зовнішньоекономічними операціями (акредитив, інкасо, трансферти тощо) був прийнятий Закон України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» від 5. 04. 2001 р. № 2346-III, відповідно до ст. 32 якого була передбачена відповідальність банків при здійсненні перекладу. Так, якщо всупереч отриманому документу на відгук сума перекладу була списана з рахунку платника і переведена одержувачу, повернення одержувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відгук або що прострочив його передачу банку платнику, повинен сплатити платнику штраф у розмірі 1% суми переказу.

Стаття 36 цього ж закону передбачає відповідальність установ небанківських платіжних систем. Так, у разі втрати суми перекладу, установа – член платіжної системи, повинна повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25% сплаченої вартості наданих послуг [16].

Господарська відповідальність при здійсненні деяких видів ЗЕД.

Відповідальність за порушення вимог законодавства в області державного експортного контролю регулюється Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення і подвійного використання» від 20. 02. 2003 р. № 549-IV, відповідно до ст. 24 якого порушеннями вимог законодавства в області державного експортного контролю є:

1) проведення діяльності, пов’язаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку або документа про гарантії;

2) здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків або документів про гарантії, отримані шляхом представлення підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості;

3) висновок зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за міжнародними передачами яких-небудь товарів або участь в їх виконанні яким-небудь іншим способом, ніж передбаченим у законодавстві, якщо суб’єкту ЗЕД стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб’єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення або засобів її доставки;

4) здійснення міжнародної передачі товару, не дивлячись на те, що суб’єкту ЗЕД стало відомо, що товар буде використаний в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) або пов’язаних з ним документах, на підставі яких був отриманий дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

5) навмисне приховування відомостей, що мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку або міжнародного імпортного сертифікату;

6) здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених в дозволах, висновках або міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без узгодження із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю змін в зовнішньоекономічний договір (контракт), найменувань і реквізитів експортерів, імпортерів, посередників і кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, що стосуються, зобов’язань про їх кінцеве використання і надання відповідних документів про гарантії;

7) проведення переговорів, пов’язаних з висновком зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких у відповідну іноземну державу встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю;

8) неуявлення або невчасне представлення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів і відповідних документів про підсумки проведення переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення і подвійного використання на підставі отриманих дозволів або висновків, а також про використання цих товарів в заявлених цілях;

9) створення перешкод для виконання службових обов’язків посадовцями спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю й інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов’язань або невиконання законних вимог цих осіб;

10) безпідставна відмова в наданні інформації і документів, витребуваних спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль в межах своїх повноважень, їх навмисне спотворення або приховування;

11) навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням і виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки або міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення терміну їх зберігання [12].

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю накладає на суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів – юридичних осіб штрафи:

за порушення, вказані в пп. 2, 3, 4 у розмірі 150% вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

за порушення, передбачені пп. 5, 6, 7 – у розмірі 100% вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

за порушення, передбачені пп. 8, 12 у розмірі 1000 н. п. м. д.