Воєнна політика держави в умовах трансформаційних процесів (соціально-філософський аналіз)

визначено соціально-філософські основи побудови системи основних понять воєнної політики, а також уточнена діалектика взаємозв’язку основних понять воєнної політики;

визначена воєнно-політична діяльність держави як специфічний вид соціальної діяльності, що є синтезом політичної і воєнної сторін активності її суб’єктів, спрямованої на реалізацію воєнної політики, воєнно-доктринальної мети і настанов держави за допомогою застосування або загрози застосування збройного насильства й відповідних засобів політичного впливу;

визначена структура воєнно-політичної діяльності, проаналізовані її базові складові (об’єкт, суб’єкт, мета, засоби), а також здійснено філософський аналіз динамічного та статичного компонентів воєнно-політичної діяльності; обгрунтовано, що зміст воєнно-політичної діяльності держави є складний структурно-функціональний зв’язок інституційних компонентів воєнної політики, що виступають в ролі її суб’єктів, з формами, засобами і методами діяльності, що сприяють досягненню воєнно-політичної мети;

доведено, що з урахуванням особливостей трансформаційного процесу в Україні в основу забезпечення воєнної безпеки України найдоцільніше покласти концепцію воєнно-політичного партнерства, що спирається на розвинену ринкову економіку, стабільну соціальну сферу й обгрунтовану воєнну політику, спрямовану на підвищення стратегічної стабільності в регіоні та зменшення рівня воєнної небезпеки у світі;

введене у науковий обіг поняття оборонна політика як адекватний засіб розуміння практичної реалізації воєнної політики в сучасних умовах трансформації світу й українського суспільства зокрема;

запропоновано оригінальну гіпотезу трансформаційного процесу в межах розгляду його особливостей крізь призму закритого і відкритого суспільства, надані пропозиції про особливості воєнної політики в таких умовах.

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що аналіз проблем дозволяє глибше розібратися в суті, структурі, функціонуванні воєнної політики України. Викладені положення, висновки, результати дозволяють визначити особливості воєнної політики України в умовах трансформації суспільства, запропонувати соціально-філософський підхід вирішення проблем реалізації воєнно-політичної діяльності, що стоять перед українським суспільством.

Результати дослідження є певним внеском у розвиток соціальної філософії, що досягається через спеціальну розробку і доповнення філософської картини життєдіяльності соціуму, який перебуває у стані трансформацій, її військово-політичною складовою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в рекомендаціях, спрямованих на удосконалення і оптимізацію воєнно-політичної діяльності України в умовах трансформаційних процесів, на ефективну реалізацію функціонального призначення Збройних Сил, як одного з найважливіших елементів воєнної організації держави. Необхідно відзначити, що узагальнення і висновки, які є в дослідженні, не претендують на абсолютну істинність. Запропоновані рекомендації мають характер побажань і пропозицій, обумовлених логікою і результатами дослідження. Урахування їх при організації військово-політичної діяльності дозволить скорегувати напрямки і конкретні заходи стосовно оптимізації воєнно-політичної діяльності, реформування Збройних Сил України і забезпечити досягнення високого рівня ефективності реалізації ним свого призначення в державі й у світі. Концепція дисертанта, положення і зроблені висновки можна використати у викладанні курсів філософії, політології та споріднений академічних дисциплін, особливо у вищих навчальних закладах військової спеціалізації, а також у спецкурсах з соціальної філософії, присвячених військовій сфері життєдіяльності суспільства.

Особистий внесок здобувача полягає в аналізі і обґрунтуванні, з позиції соціальної філософії, воєнної політики в умовах трансформації українського суспільства; в виробленні конкретних рекомендацій оптимізації військової сфери діяльності держави.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні висновки обговорювалися на: Всеукраїнській науково-методичній конференції “Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти” (Харків, 28-29 березня 2000 р.), міжнародній науково-методичній конференції “Освіта і доля нації” (Харків, 2000 р.) ; XII Харківських політологічних читаннях “Українська державність: становлення, досвід, проблеми” (Харків, 2001), на науково-практичній конференції вищих навчальних закладів м. Харкова “Основні напрямки виховання військової інтелігенції у сучасних умовах” (Харків, 22-23 листопада 2001 р.), на науково-методологічних семінарах кафедри філософії Харківського військового університету, у процесі проведення занять з філософії з курсантами і слухачами Харківського військового університету. Найважливіші положення і анотації дисертації українською, російською та англійською мовами опубліковані за допомогою мережі Інтернет у телекомунікаціях (alt. philosophi. debate; relcom. sci. philosophi; humanities. philosophi. objectivism).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 195 сторінок, з них 178 сторінок основного тексту (8, 9 авторських аркушів), список використаних джерел містить 212 найменувань.

 

 

Вступ присвячено обгрунтуванню актуальності теми, висвітленню стану проблем, визначенню об’єкта і предмета, мети та завдань дослідження, опису його теоретико-методологічних та емпіричних основ. У вступі також розкриваються наукова новизна дослідження, його теоретична та практична значущість.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи соціально-філософського аналізу воєнної політики”, який включає в себе три підрозділи, дається системний аналіз воєнної політики, розкривається взаємозв’язок її основних понять.

У першому підрозділі “Теоретичні передумови дослідження воєнної політики” обґрунтована необхідність соціально-філософського аналізу політичної сфери життя суспільства. В якості теоретико-методологічної основи воєнної політики запропоновано використання, перш за все, сферного підходу у поєднанні зі структурно-функціональним, системним, діяльнісним і рядом інших; здійснено попередній історико-філософський аналіз та огляд сучасного стану дослідження воєнної політики. Це дозволило плідно використати класичні надбання з метою обґрунтування воєнної політики держави в сучасних умовах. Показано, що соціально-філософські проблеми воєнної політики стали об’єктом дослідження ще в ті часи, коли людська думка мала синкретичний характер. Осмислення