Закарпаття в складі Чехословаччини: міжконфесійні відносини у 1919-1929 рр.

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

наукової розробки проблеми. Аналіз опублікованої літератури показує, що вказана тема ще не була предметом окремого наукового дослідження. Поряд з цим необхідно зазначити, що історія і діяльність найбільших конфесій до певної міри висвітлювалися ще в період існування першої Чехословацької республіки, тобто у 20-30-ті роки ХХ століття. Вчені, відомі політичні, культурні та релігійні діячі Закарпаття, а також представники чеських органів влади і журналісти в окремих працях та збірниках статей поряд із різнобічним аналізом тогочасного суспільно-політичного життя краю розглядали і функціонування греко-католицької, православної та іудейської релігій. Ці питання були у полі зору і першого президента ЧСР Т.Г. Масарика. Тому його погляди як людини, яка визначала не тільки політику країни, але і в плані ставлення до релігії та міжконфесійних відносин, становлять значний інтерес. Ці погляди знайшли певне відображення в його численних працях. Так, зокрема, в одній із праць Т.Г. Масарик зазначав, що велике завдання нашого часу полягає саме у тому, щоб ми створили релігію і релігійно організували суспільство так, щоб це відповідало вимогам критичного розуму (виділено нами – М.Д.). Для цієї роботи важливо не те, щоб примирити науку з церковним віросповіданням, а важливо те, щоб ми створили новий зміст релігійного і духовного життя. У зв'язку з цим він виступав за модернізацію і «осучаснення» церкви у державі.

Шляхи модернізації релігії Масарик вбачав у більш глибокій моральності, ніж та, котра розвивалася до того часу. Він висловлювався за релігію, котра теоретично задовольняла би науку і практично відповідала вищим прагненням нового часу до соціальних та політичних дійсно демократичних реформ.

Одним з перших окремі аспекти процесу оновлення православ'я та його взаємин з греко-католиками у період до 1925 року висвітлив у своїй праці «Православний рух у Підкарпатській Русі» З. Г. Ашкіназі.

Спроба аналізу розвитку православного руху на Закарпатті у першій половині 20-х років міститься у статтях колишнього греко-католицького священика М. Мейгеша, який перейшов у 1921 році у православ'я, та інока Алексія (Дехтерева).

Деякі питання греко-католицької віри і ставлення вищого єпархіального духовенства до відновлення і поширення православ'я розглядаються у статтях Ю. Гаджеги, А. Волошина, О. Ільницького. Згадані вище статті носять, в основному публіцистичний, пропагандистський характер.

Поряд з інформацією про розселення євреїв та їх господарське життя на Закарпатті, коротко подано і загальний огляд внутріконфесійного поділу іудейської общини краю в однойменних публікаціях «Євреї на Підкарпатській Русі» Генріхом Броді та Хаімом Кугелом. Співвідношення понять єврейського народу і його вірності іудейській релігії в краї проаналізовано професором В. Суком.

Як засвідчує аналіз названих публікацій, для чехословацької історіографії 20-30-х років властивим було прагнення висвітлювати політику держави та її президента щодо конфесій виключно у позитивному плані.

У повоєнний період найбільш вагомим дослідженням історії церкви та частково і міжконфесійних стосунків у колишній Чехословацькій республіці є праця словацького історика Ф. Вашечка. Її автор на основі чисельних архівних документів аналізує згадані питання. Дослідник цілком правильно виділив окремі особливості релігійного життя на Закарпатті у період 20-х років. До честі автора він не опустився до загальноприйнятої в період існування тоталітарного режиму негативної оцінки місця і ролі церкви у суспільному житті.

Поряд з цим у деяких статтях, які певною мірою торкалися досліджуваної теми мають місце перекручення у характеристиці релігійного руху на Закарпатті. Так, наприклад, Юрій Боржава у виданій у США брошурі «Від Угорської Руси до Карпатської України» голослівно стверджує, що причиною поширення православ'я на Закарпатті була тільки пропагандистська діяльність російських білогвардійських емігрантів та галицьких москвофілів.

На фоні православ'я в Чехословаччині фрагменти стану цієї конфесії на Закарпатті у перші десятиліття ХХ століття подано у праці ієромонаха Кирила (Поспішила).

Дослідження чеських і словацьких авторів відображають складові історії релігій, відношення держави до різних конфесій та частково міжконфесійні стосунки. Поряд з цим слід зазначити, що в них є певна суб'єктивність і однобічність у висвітленні вказаних питань.

Із зарубіжних публікацій, в силу використання майже недоступних для вітчизняних дослідників архівних джерел Ватикану значний інтерес становить монографія Атанасія Пекара»Нариси історії церкви Закарпаття». Автор стисло характеризує розвиток церкви у краї з найдавніших часів до 1949 року, в основному уніатської. Однак у питання міжконфесійних відносин розглядаються дуже фрагментарно, однобоко і тільки з позицій нетерпимості до православ'я.

Окремі питання теми нашого дослідження знайшли відображення в українській повоєнній історіографії. Тут перш за все слід згадати працю Д. Буковича, що вийшла з друку в 1974 році. Безперечно, на її зміст вплинули тогочасні ідеологічні вимоги. І хоча автором зібрано та узагальнено великий фактичний матеріал, однак оцінки і висновки зроблені ним з позиції політики атеїзму. Внаслідок цього вони є тенденційними і суб'єктивними.

Історію та діяльність уніатської церкви на Закарпатті протягом тривалого періоду висвітлено у працях М. Болдижара. Переважна частина розглянутих ним питань торкається взаємин держави і церкви. Дослідник звертає увагу на викриття в основному реакційної ролі уніатської церкви в історії краю. Його праці пронизані ідеологією атеїзму.

У одній з останніх своїх праць «Ужгородська унія: причини і наслідки», опублікованій у 1997 році, дослідник намагається з нових позицій аналізувати окремі аспекти світської діяльності греко-католицької церкви, її роль в культурному та моральному житті населення краю. Однак у