Закарпаття в складі Чехословаччини: міжконфесійні відносини у 1919-1929 рр.

З позицій сучасності розглянута релігійна свідомість і мораль на Закарпатті в монографії І.І. Миговича «Релігія і церкви в нашому краї». 

Дещо з нових позицій висвітлюються питання релігії і церкви на Закарпатті в 20-ті роки у канди-

датській дисертації та опублікованій на її основі монографії «Державно-церковні відносини на Закарпатті та Східній Словаччині в 20 – середині 30-х років ХХ ст. «, а також у статтях М. Палінчака. Проте проблем міжконфесійних відносин він майже не торкається. Не можна погодитись і з необгрунтованим твердженням М. Палінчака про те, що «процеси демократизації майже не торкнулись релігійного питання Словаччини та Закарпаття, де зберігалися сильні позиції церкви» і т. д. 

Недоліком вказаної роботи М. Палінчака є допущення низки неточностей, особливо у посиланнях на документи Державного архіву Закарпатської області. Таких, наприклад, як: фонд 4 «Наджупан Ужанської жупи, м. Ужгород» подається під назвою «Президія Крайового управління Підкарпатської Русі». До списку використаної літератури включено описи 21, 28 та 31 названого фонду. Реально ж Ф-4 має тільки 19 описів і т. п. Автор допускає суперечливість у своїх твердженнях. 

У 1995 році було опубліковано «Нариси історії Закарпаття», том ІІ (1918-1945). Однак і у вказаній узагальнюючій праці її автори чомусь традиційно обійшли проблеми стосунків між конфесіями. Поряд з цим у нарисах є смислові погрішності на зразок: «проти цього закону (закон № 49 від 1868 року з доповненнями 1895 року щодо порядку зміни віросповідань – М. Д.) виступили представники православної церкви на Закарпатті, які вважали його гальмом зверху православного руху» і т. п. 

З нових позицій, висвітлені питання, що відносяться до деяких аспектів теми нашого дослідження, у статтях В. І. Худанича та С. Віднянського. 

На активізацію внутріцерковної діяльності уніатів у другій половині 20-х років, що пов'язувалося з призначенням єпископом Петра Гебея, цілком обгрунтовано вказує Олексій Добош у монографії «Унія на Україні. Вік ХХ».

Заслуговує на увагу стосовно нашої теми етносоціальний нарис історії єврейства на Закарпатті, зроблений ужгородським істориком М. П. Макарою. 

Дисертантом без ідеологічних штампів минулого розглянуто проблеми формування громадянського суспільства, у якому важливе місце займала його релігійність та вплив демократизації суспільства на розвиток духовної та політичної свідомості населення і формування міжконфесійних взаємин. 

Про джерела вивчення та причини виникнення і ускладнення відносин між православною та греко-католицькою конфесіями йдеться в окремих наших публікаціях. 

У дисертації чи не вперше в українській історіографії зроблено спробу висвітлити процес відновлення православ'я на Закарпатті у 1919-1929 роках та громадське і релігійне життя іудейської общини краю в досліджуваний період, а також взаємини між різними конфесіями. 

Із зробленого огляду наукової літератури випливає потреба комплексного дослідження проблем церковної і політичної історії, а головне – міжконфесійних відносин у Закарпатті на початку ХХ ст. Це вимагає критичного переосмислення застарілих теоретичних поглядів, більш досконалого опрацювання опублікованих і величезного масиву неопублікованих архівних документів. 

Джерельною базою дослідження послужили в основному документи Державного архіву Закарпатської області. Зокрема, Ф. Р-1 – Закарпатський обком Компартії України, Ф-2 – Президія крайового управління Підкарпатської Русі в Ужгороді, Ф-4 – Наджупан Ужанської жупи, Ф-21 – Крайове управління Підкарпатської Русі, Ф-29 – Президія Цивільного управління Підкарпатської Русі в Ужгороді, Ф-30 – Ужгородський крайовий суд, Ф-31- Ужгородська крайова пркуратура, Ф-63 – Цивільне управління Підкарпатської Русі в Ужгороді, Ф-151 – Правління Мукачівської греко-католицької єпархії та ряд інших. 

Оригінальні архівні документи служать основою для вивчення функціонування різних конфесій, їх еволюції в умовах демократизації суспільства з входженням краю до складу Чехословаччини. Вони розкривають процес відродження православ'я, його протиборство з уніатством, вплив органів влади на міжконфесійні взаємини. 

Вперше введено в науковий обіг документи Ф-30, «Ужгородський крайовий суд», конфіскати, які раніше були на таємному зберіганні, а також певну частину документів Ф-12 «Ужгородське жупне управління», зокрема переписку Цивільної управи Підкарпатської Русі з окружними урядами про спостереження за діяльністю церков. 

Також вперше взято на облік і використано в публікаціях автора та при підготовці даної наукової роботи Ф. Р-2593 – Архівна колекція документальних матеріалів з історії Закарпаття, зібраних М. М. Бендасом (колишнім священиком), особистий фонд римо-католицького священика-теолога К. Кнауера. 

Доповненням цих оригінальних документів є справи поточних архівів Мукачівсько-Ужгородської православної єпархії та монастиря с. Іза Хустського району. 

При аналізі міжконфесійних взаємин та основних проблем внутрішнього життя церков використовувалися шематизм Мукачівської єпархії, пастирські послання владик та розпорядження консисторій. 

Цінний матеріал міститься в доповідній записці активіста православного руху на Закарпатті у досліджуваний період ігумена Матфея (Вакарова). Вона була написана у 1926 році з приводу переслідування і знущання над православними та у зв'язку з необхідністю розв'язання проблеми юрисдикції на ім'я Синоду Сербської православної церкви. 

У Державному Центральному архіві Чехії (м. Прага) виявлено і проаналізовано необхідні для дослідження теми документи фонду Президії Ради Міністрів (Prezidium ministerskй rady – PMR) (1918-1930 рр.), що торкаються проблем входження Закарпаття до складу Чехословаччини, зміни статусу різних конфесій і взаємин між ними. Важливу інформацію у фонді Президії Ради Міністрів містять справи з інвентарними номерами № 473 –