Закарпаття в складі Чехословаччини: міжконфесійні відносини у 1919-1929 рр.

Питаннями конфесійної діяльності в Чехословацькій республіці відав відділ культів міністерства шкіл та народної освіти. Спеціального міністерства чи управління з питань культів не існувало. На Закарпатті питаннями діяльності різних релігій відав реферат (відділ – М. Д.) шкільництва Цивільного управління, а після адміністративної 1928 року реформи – Земського управління Підкарпатської Русі. Відділ щоквартально та щорічно на основі інформації з місць, насамперед жупних управлінь, аналізував стан міжконфесійних відносин, вносив пропозиції керівництву з даної проблеми. Систематично проводилися наради, у тому числі виїзні, часто з участю віце-губернатора П. Еренфельда та всіх жупанів. Обговорюючи ситуацію, учасники нарад виробляли рекомендації по розв'язанню проблемних питань. Про стан міжконфесійних стосунків органи влади систематично інформувала поліція, котра вела нагляд за ними. 

Як засвідчують факти, наступ уніатів на православних у великій мірі був успішним завдяки незавершеності організації православної єпархії, а також у загальному нижчому рівню кваліфікації духовенства, його неймовірній бідності порівняно з уніатським духовенством, відсутності майже до кінця 20-х років фінансової підтримки з боку держави, у тому числі конгруа. В результаті влада вважала, що закарпатське православ'я не зможе бути державотворчим, а тому тривалий час не поспішала узаконювати його діяльність. 

Конституційно узаконивши право на поліконфесійність без виділення привілейованих конфесій у державі, керівництво Чехословаччини, а за ним і Закарпаття проводило політику створення в основному рівних можливостей для різних конфесій. Але в таких умовах перевага надавалася тим конфесіям, які в більшій мірі підпадали під вимоги масариківської ідеології щодо місця релігії у державі. 

Надаючи певну підтримку різним групам православних на Закарпатті, уряд Чехословаччини та керівництво в краї штучно підтримували розкол православної общини. Це значно ослаблювало позиції православних передусім у протистоянні з греко-католицькою конфесією. 

Зміна в середині 20-х років єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії привела і до зміни відносин між уніатами та владними структурами. А це породило на першому етапі загострення міжконфесійних відносин. 

Церкви православних приходів в окремих селах стали повертати греко-католикам. Політичні інтриги правителів Чехословаччини та Підкарпатської Русі трагічно відбивалися на долі простих віруючих. А особливо тоді, коли влада, проявляючи насилля, застосовувала у міжконфесійних суперечках жандармів і зброю. 

Дисертація завершується висновками, у яких підсумовано результати дослідження, зроблено узагальнення. Автор відзначає позитивне значення входження Закарпаття до складу Чехословацької держави для соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку краю. Важливе місце в цьому плані мала демократизація суспільства та її вплив на розвиток свідомості населення. Демократизм Чехословацької держави надавав майже рівні можливості для діяльності всіх конфесій та віровчень. Однак відродження православ'я породило одночасно і гострі міжконфесійні суперечки, перш за все між греко-католиками і православними. 

Міжконфесійна боротьба набувала різноманітних форм. Основними з них були догматичні суперечки та з приводу права існування у краї православ'я, сутички, насильне захоплення храмів та церковного майна і т. п. 

Міжконфесійні суперечки мали негативні наслідки. Вони ослаблювали єдність суспільства, ділили його на конфліктуючі угрупування, руйнували традиційну закарпатську толерантність, зменшували потенційні можливості народу у боротьбі за соціальні, економічні, національні та культурні і релігійні інтереси. Припиненню міжконфесійних конфліктів у значній мірі сприяло зміцнення та узаконення діяльності православної конфесії. В результаті вони перейшли переважно в русло встановлених законом норм. 

Велика заслуга в організації та кінцевому визнанні державною владою діяльності Мукачівської православної єпархії належить Сербській православній церкві. 

Одночасно слід відзначити, що у Закарпатті сформувався і витримувався переважно дружний характер стосунків, крім згаданих, майже між усіма іншими конфесіями, у тому числі – іудейською. 

Досвід міжконфесійної боротьби 20-х років показує, що протистояння і догматичні домагання породжують суспільний неспокій і зло, змінюють соціальну суть і функції будь-якої релігії, роблячи її соціально небезпечною, переважно реакційною. Сумні уроки відсутності міжконфесійної толерантності і наявність фанатизму вчать напередодні 2000-ліття народження Христа і вимагають робити висновки в інтересах загальнолюдських цінностей в умовах побудови демократичної правової незалежної української держави. 

 

 

1. Делеган М. «Наші русини майже всі коло землі... « Руська хліборобська (землеробська) партія на Закарпатті //Карпатський край. – 1995. – Вересень-грудень. – № 9-12. – С. 68-71. 

2. Делеган М. Питання реституції архівних документів в умовах Закарпаття //Студії архівознавства та документознавства. Т. 1. – Київ, 1996. – С. 28-29. 

3. Делеган М. Свідки сивої давнини //Карпатський край. – 1996. – Серпень-грудень. – № 8-12. С. 64-67. 

4. Делеган М. Документи Державного архіву Закарпатської області про уніатську церкву на Закарпатті. Загальний огляд //Ужгородській унії – 350 років. – Ужгород, 1997. – С. 139-144. 

5. Делеган М. Перший номер журналу «Право» на