Збереження гомеостазису суспільства в умовах системних трансформацій: силовий аспект (теоретико-методологічний аналіз)

Стійкість і лабільність соціальної системи та кожної її складової виражається в дії базових констант і варіативних величин у їхньому конкретному змісті. Державна діяльність виступає одним із найважливіших інструментів (факторів) збереження стійкості та стабільності соціальної системи, що забезпечує інтеграцію суспільства і протистоїть небезпечним дестабілізуючим впливам. За допомоги державної діяльності задаються необхідні параметри для успішної самоорганізації суспільства, що трансформується, його саморозвитку, а також для створення всіх необхідних умов, які забезпечують його гомеостазис.

5. Воєнна могутність держави як комплексний феномен має складну багаторівневу структуру і підпорядковується закономірностям функціонування й розвитку, притаманним складним системам. Обґрунтовано, що в умовах системних трансформацій воєнну могутність держави доцільно розглядати як цілісне системне явище, що є полем детермінації взаємозалежних елементів (факторів), які постійно створюються та інституюються результатом суспільної практики. Фактори виступають як сили і засоби суспільства, що задіяні (мобілізовані) та використані державою в інтересах силового забезпечення гомеостазису з метою успішного стримування, а в разі необхідності – і для відбиття збройного нападу евентуального агресора.

6. Детермінацію державної діяльності з силового забезпечення гомеостазису в умовах системної трансформації слід розглядати на потенційно-факторній основі, що включає приведені в дію потенціали – фактори: економічний, політичний, соціальний, духовний, військовий, доповнені геоцивілізаційним фактором. У такому підході визначено певну властивість могутності, за якою, внаслідок взаємодії декількох факторів, відбувається їхнє взаємне посилення (або послаблення) і виникає новий результат, що відрізняється від суми результатів дії кожного елементу окремо. Геоцивілізаційний фактор характеризує геополітичне, геостратегічне положення країни та її взаємодію з іншими цивілізаціями, створює додаткові можливості формування стійкості соціальної системи в процесі трансформації. Національні фактори характеризують спроможність країни використати наявні внутрішні ресурси та засоби з метою забезпечення належного рівня власної безпеки як головного показника гомеостазису.

7. Соціальний фактор державної детермінації силового забезпечення гомеостазису слід розглядати як використання в інтересах воєнної могутності життєво важливих інтересів соціальних суб’єктів макро- та мікрорівнів, використання людського потенціалу шляхом підтримки ефективного стимулювання діяльності людей, системи їхньої соціалізації та життєзабезпечення, невмирущих цінностей, моральності тощо.

8. Сутність духовного фактора воєнної могутності визначено як прояв суспільної свідомості, який є складним структурованим феноменом, що містить постійні константи (архетипи), які забезпечують стійкість переломлення складних і суперечливих процесів підготовки або ведення війни в суспільному житті на готовність та здатність індивідів долати труднощі і нестатки, наражати своє життя на небезпеку для досягнення поставлених цілей, вирішення воєнних та оборонних завдань. 

9. Головною детермінантою державної діяльності в силовому забезпеченні гомеостазису є особливість війн ХХІ століття – безконтактність (із застосуванням високоточних засобів поразки та оборони) та асиметричність (нанесення могутніх ударів по стратегічно чуттєвих місцях супротивника, що призводить до шоку сторони, що протиборствує, і до ефекту зламу та повного його розгрому). Визначено, що воєнна могутність держави, підготовленої до війн нового покоління, цілком реально буде провідною, якщо не вирішальною, для самозбереження та самоствердження соціуму. 

10. Фактор сили в сучасному світі, можливості національних держав використовувати збройну силу для врегулювання конфліктних ситуацій і запобігання асиметричним викликам, що загрожують соціуму, набуває нового характеру. Збройна боротьба в контексті асиметричності кардинально відрізняється від звичної, “класичної” війни невоєнними формами насильства: одночасним широким застосуванням психологічного, екологічного, економічного, фінансового, біологічного впливу на соціум у цілому. 

Основними тенденціями розвитку асиметричної збройної боротьби є: зростання значення стратегічного неядерного стримування будь-якого агресора від розв’язання воєнних асиметричних дій; метою застосування збройних сил (воєнних дій) стає не розгром супротивника, не захоплення (а тим більше окупація) його території, а дезорганізація його зусиль у політичній і військовій сферах; розширення простору, у якому ведеться асиметрична боротьба (повітряно-космічні, повітряно-наземні і наземно-морські операції, проведені за єдиним задумом і планом); послідовний зв’язок і залежність завоювання ініціативи і переваги в інформаційній сфері (у керуванні військами і зброєю).

11. Основними компонентами структури механізму силового забезпечення гомеостазису суспільства в умовах соціокультурних трансформацій доцільно вважати: зумовлені потребами функціонування та розвитку держави й суспільства цілі забезпечення стабільності системи; систему суб’єктно-об’єктних відносин процесу силового забезпечення гомеостазису; методи, способи, засоби, шляхи й форми діяльності щодо силового забезпечення розвитку суспільства; суб’єктів, у діяльності яких реалізуються закономірності функціонування та розвитку воєнної могутності держави.

 

 

Монографія

1.Панфілов О.Ю. Збереження гомеостазису суспільства в умовах системних трансформацій: силовий аспект: Монографія / О.Ю. Панфілов. — Харків : Майдан, 2007. — 396 с. (22,5 д.а.).

Публікації у наукових фахових виданнях з філософії

1.Панфілов О.Ю. Розвиток воєнно-соціологічної думки / О.Ю. Панфілов // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія. Педагогіка. Психологія. — Харків : ХВУ, 1999. — Вип. 5. — С. 97—102. (0,4 д.а.).

2.Панфілов О.Ю. Методологічні засади соціально-філософського аналізу військової сфери / О.Ю. Панфілов // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія.