Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Австрійська мала проза хх століття: генологічна парадигма і проблеми рецепції

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
63
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗИМОМРЯ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 811. 112. 2-3
 
АВСТРІЙСЬКА МАЛА ПРОЗА ХХ СТОЛІТТЯ:
ГЕНОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА І ПРОБЛЕМИ РЕЦЕПЦІЇ
 
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність дослідження. Процес пізнання духовного життя суспільства зумовлює пошук конструктивного підходу до вивчення природи єдності таких факторів, як взаємозв’язки, взаємодія, рецепція національних літератур. Звідси – необхідність всебічного аналізу особливостей і закономірностей їхнього художнього розвитку, висвітлення різних форм, тенденцій взаємозбагачення культурної спадщини споріднених і неспоріднених народів на різних історичних етапах. Дискусійність ключових аспектів дискурсивного стану історико-літературного контексту спричиняє виникнення нових перспектив щодо характеристики вагомих міждисциплінарних зв’язків, діалектики тематичних мотивів, індивідуальних стилів, художніх систем загалом. Усе це окреслює гетерогенні грані явищ, природи об’єкта дослідження, реального взаємозв’язку як неодмінної ознаки, що існує у мистецькому житті того чи іншого письменника, з одного боку, та структури тексту, якості його рецепції – з іншого. Дискурс розвитку австрійської літератури, її домінантних жанрових ліній, які опосередковано або безпосередньо перехрещуються в німецькомовному культурному просторі, заслуговує на детальне й системне розкриття. Дослідження цієї проблематики охоплює з’ясування природи генологічної парадигми та рецепції, зумовлюючи потребу багатопланового розуміння шкали означуваних цінностей.
Рецептивний рух німецького, австрійського та швейцарського національного письменства насичений своєрідними уявленнями, визначеннями, судженнями. Для цього літературного трансферу характерною рисою є дієвість впливу міфологізації, а на відстані часу – деміфологізації. В історичному зрізі це явище зумовило закономірну акумуляцію стійких стереотипів і міфів. Вони відігравали й досі відіграють суттєву роль. У контексті австрійської літератури і передусім на рівні цілісно-системних уявлень назріла необхідність детального й аргументованого осмислення жанрового аспекту різних категорій. До них належить понятійний блок, що складається з таких складників, як «новела» («Novelle»), «оповідання» («Erzählung», «Geschichte»), «оповідка», «коротке оповідання» («Kurzgeschichte»), «концентроване оповідання» («Kürzestgeschichte»), «календарна історія» («Kalendergeschichte»), «прозова мініатюра» («Prosaminiatur»), «нарис» («Skizze»), «поезія в прозі» («Prosagedicht»), «фейлетон» («Feuilleton»), «анекдот» («Anekdote»).
Генетичні зв’язки та типологічні спорідненості австрійської літератури як зі західноєвропейським письменством загалом, так і німецьким – зокрема, доцільно розглядати крізь призму сучасних теоретичних концепцій жанрової диференціації малих епічних форм. Генологічний підступ містить закономірну сполуку зі завданнями літературознавчого аналізу тексту. Вони пов’язуються як з використанням широкого комплексного підходу до його презентації, так і з панорамним залученням праць інтердисциплінарного характеру – з теорії літератури, історії літератури, компаративістики, літературної критики, а також таких складових – рецептивної естетики, генології, імагології, інтертекстуальності, герменевтики.
У другій половині ХХ ст. спостерігається підвищена концентрація уваги з боку літературознавців Німеччини, Австрії, Швейцарії на осмислення тих художніх явищ, що властиві для малої прози та її генологічних різновидів. До розширення уяви про дієвість парадигми теоретичних концепцій малої прози у німецькомовному ареалі спричинилися монографії Й. Клайна, Б. ф. Візе, Ф. Мартіні, К. Додерера, А. Датти, Л. Ронера, Й. Мюллера, Ґ. Йекеля, Е. Найса, П. Бюрґеля, З. Мєлчарека, М. Шрадер, Г. Ауста, Г. Шлаффер, Ґ. Фенґа, Т. Деґерінґа, З. Шуберт, В. Фройнда, М. Дурцака, Е. Вассманн. Праці названих учених охоплюють повнотою викладення матеріалу й глибиною наукового аналізу різні аспекти жанрології: від вивчення мутування й рекомбінації жанру у творчості окремого автора – до розробки концепції його функціонування у цілісному контексті. Дослідницькі пошуки провідних австрійських науковців (К. Адел, А. Допплер, Й. П. Стрелка, К. Цайрінґер, В. Шмідт-Денґлер) невіддільні від осмислення причин присутності трагічних сторінок у хроніці розвитку австрійського суспільства. Вони виакцентовують чинник усвідомленого поєднання різних верств народу, з одного боку, та ролі художнього письменства в австрійському національно-культурному просторі – з іншого.
Проведений аналіз наукових джерел стосовно теоретичних аспектів австрійської малої прози ХХ ст. і передусім її генологічних особливостей засвідчує: аналогічна проблематика досі не була предметом спеціальних студій у літературознавстві. Відсутня праця, яка б систематизувала малі прозові жанри та жанрові різновиди, системно розкрила типологію ознак їхньої художньої структури, взаємозв’язок форми і змісту, складники поетики.
Плодотворність сприйняття австрійської літератури має свою специфіку. Актуальність цієї роботи зумовлена потребою структурного впорядкування понятійно-категоріального апарату. Він пов’язаний із феноменом австрійської літератури ХХ ст., її самобутності, вагомістю звучання її малих епічних форм як об’єкта недостатньо дослідженого масиву. В основі такого завдання лежить смисл інтерпретативної можливості зафіксувати стан як культурологічного, так і естетичного дискурсів. Тому закономірним є розгляд генологічної та рецептивної парадигм австрійського письменства у контексті німецькомовного художнього простору. Стрижневе питання взаємодії літературних систем полягає в цілісному розкритті художньо-стильової основи. Вона суттєво визначає ідентичність австрійської національної традиції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми «Проблеми рецептивної поетики, наратології і транслаторики в українсько-зарубіжних літературних зв’язках» (номер державної реєстрації 0105U000748) кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тему дисертації узгоджено й затверджено на засіданні бюро Наукової ради Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 4 від 4 грудня 2008 р.).
Мета роботи – розкриття сутності генологічної парадигми і проблеми рецепції австрійської малої прози ХХ ст. ; вивчення тенденцій і закономірностей її розвитку; теоретичне осмислення й системне дослідження жанрових особливостей зразків малої прози у контексті
Фото Капча