Австрійська мала проза хх століття: генологічна парадигма і проблеми рецепції

Апробація роботи. Дисертацію обговорено та рекомендовано до захисту на засіданні кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 4 від 26 жовтня 2010 р.). Основні положення дисертації викладені у доповідях, виголошених на таких наукових форумах: всеукраїнській науково-практичної конференції «Українське слово мовами народів світу» (Дрогобич, 2007-2010) ; всеукраїнській науковій конференції «Нагуєвицькі читання» (Дрогобич, 2007-2010) ; міжнародній науковій конференції «Криза теорії» (Чернівці, 2007) ; міжнародній науковій конференції «Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті» (Луцьк, 2007) ; всеукраїнській науково-практичній конференції «Перекладознавство. Літературознавство. Мовознавство: Тенденції розвитку на зламі ХХ-ХХІ ст. « (Дрогобич, 2007) ; всеукраїнській науковій конференції «Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології» (Тернопіль, 2008) ; міжнародній науковій конференції «Сучасні проблеми германістики в Україні» (Дрогобич, 2008) ; міжнародній конференції «Німецькомовні літератури ХІХ-ХХІ ст. : міфи і деміфологізація» (Київ, 2008) ; міжнародній науковій конференції «Мультикультурні аспекти сучасного літературознавчого дискурсу» (Чернівці, 2008) ; міжнародній науковій конференції «Творчість Григорія Кочура в контексті української культури ХХІ віку: До 100-річчя від дня народження Майстра» (Львів, 2008) ; всеукраїнській науковій конференції «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2009, 2010) ; ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2009) ; міжнародній конференції «Німецькомовна література від ХІХ до ХХІ ст. : діалог культур та пошук ідентичності» (Полтава, 2009) ; науковій конференції «Творчість Дмитра Павличка в контексті української культури» (до 80-річчя письменника) « (Тернопіль, 2009) ; V всеукраїнській науковій конференції «Документалістика початку ХХІ ст. : проблеми теорії та історії» (Луганськ, 2009) ; міжнародній науковій конференції «Мова як світ світів. Поетика і граматика» (Київ, 2009) ; всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль перекладу в контексті взаємодії національних культур: дискурс сучасності» (Дрогобич, 2009) ; міжнародній науковій конференції «Вісниківська традиція у літературі ХХ ст. : концепти, особливості стилю, світові контексти» (Дрогобич, 2010) ; XXIII міжнародній транслатологічній конференції «Помилка (та її наслідки) у перекладі» (Ченстохова, Польща, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 40 наукових праць: три монографії («Австрійська література: моделі рецепції тексту», «Мала проза Томаса Бернгарда: контекст рецепції та генології», «Австрійська мала проза ХХ століття: художня світобудова») та 36 наукових статей, із них 29 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (834 позиції) і додатків (інтерв’ю з А. Зєлінським). Обсяг роботи без списку літератури – 418 стор., повний обсяг – 519 стор.

 

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її наукового опрацювання, зв’язок роботи з науковими програмами та планами установи, де виконана дисертація, висвітлено стан вивчення проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і наукову новизну праці, основні методи дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення отриманих результатів, розкрито особистий внесок здобувача, а також подано відомості про апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі „Контекстуальний рівень рецепції та парадигма генології: проблематика й естетична дієвість” окреслено умови становлення парадигми рецепції художньої спадщини представників німецькомовного культурного простору. В її основі – кращі досягнення національних літератур Австрії, Німеччини та Швейцарії. Обстоюється паритетність зв’язків літератури у широкому міжнародному контексті. Така парадигма не постає повноцінною без урахування корпусу текстів малої прози. З огляду на її рецептивний потенціал вона належить до презентативних свідчень духовних змагань австрійців, німців і швейцарців. Розкриттю досліджуваної теми сприяли пріоритетні питання: а) висвітлення особливостей поширення й сприйняття національних літератур, природи їхньої взаємодії (рецепція як форма міжлітературних зв’язків) ; б) виявлення специфіки творчого засвоєння й переосмислення художнього досвіду в динаміці розвитку окремої літературної системи, у першу чергу, Австрії та Німеччини (літературна рецепція) ; в) трактування літературних фактів у процесі функціонування художніх зразків на рівні сприйняття текстів малої прози з огляду на загально-естетичне бінарне співвідношення на рівні об’єктивних і суб’єктивних начал: автор-творець – адресат-реципієнт (рецептивна естетика) ; г) розкриття жанрово-стильової своєрідності австрійської малої прози ХХ ст. (генологічний дискурс). Поєднання інноваційних підступів з традиційними засадами дає можливість виявити спільні й відмінні тенденції, розщепити художні явища у зрізах їхньої повторюваності, унікальності, а також фіксованої ефективності щодо якісного збагачення здобутків національних культур з урахуванням естетичної дієвості контекстуального рівня рецепції та парадигми генології.

У підрозділі 1. 1. – „Дискурс оцінок генології та її змістового наповнення” – визначено термінологічні межі генологічної парадигми. Запорукою розвитку літературознавчої науки ХХ ст. у країнах Західної Європи було широке застосування різноманітних підходів до аналізу художнього тексту, зокрема, з позицій генології (Р. Веллек, Г. Бурґер, К. Гамбурґер, П. Ернаді, К. К. Полгайм, Й. П. Стрелка, Ц. Тодоров). В українському літературознавстві активно велася розробка теорії поетологічних категорій роду і жанру (О. Астаф’єв, Р. Гром’як, І. Денисюк, М. Жулинський,