Бізнес - планування у виноробстві

2. Стратегія „знімання вершків”. Також застосовується щодо нових видів продукції, але тих, які мають унікальні властивості, захищені патентами або іншими правами власності. Застосування цієї стратегії передбачає встановлення завищених цін, в результаті чого й «знімаються вершки» з ринку. Зі зниженням попиту ціни на продукцію також знижуються з метою залучення іншої групи споживачів, які не могли раніше дозволити собі придбати цей унікальний продукт.

3. Стратегія    цінових ліній (або    стратегія параметричного ціноутворення). Застосовується для встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних на ринку за рівнем окремих параметрів. В основу стратегії цінових ліній покладено визначення питомої ціни певного параметра вже реалізованого на ринку товару. Шляхом множення питомої ціни на кількісне значення окремого параметра в новому виробі визначають його продажну ціну.

4.   Стратегія преміальних цін (або знижок із цін). Має багато варіантів. При цьому використання того чи іншого виду знижки визначається характером її спрямування (табл. 5.2).

5. Стратегія „опортуністичного ціноутворення”. Використовується протягом відносно короткого періоду щодо товарів, кількість яких у даний момент у даному конкретному місці є недостатньою (обмеженою) для задоволення високого попиту на них. У цьому випадку споживач не має вибору і змушений платити високу ціну за такі товари.

 

 

 

Види та напрямки застосування знижок із цін

 

Таблиця 5.2

 

 

 

В основі цінової політики на всі існуючі на ринку товари лежить вирішення двох взаємовиключаючих проблем:

- постійне підвищення якості споживчих характеристик виробленої продукції, товарів;

- постійне зниження рівня цін на товари.

Без маркетингу вирішити одночасно ці дві проблеми неможливо. Найвідомішими стратегіями ціноутворення на товари й послуги, що вже представлені на ринку, які забезпечують високий рівень конкурентоспроможності підприємства, є:

1. Стратегія „плинної ціни”. Визначальним фактором цієї стратегії є співвідношення попиту та пропозиції: ціна на вироби падає, якщо пропозиція зростає, і навпаки. Забезпечивши собі таким чином високу частку ринку, виробник при цій стратегії одержує додатковий прибуток не за рахунок високої ціни, а шляхом збільшення обсягу виробництва та реалізації цього товару;

2.   Стратегія „довгострокової ціни”. Ця ціна застосовується для товарів масового попиту. Протягом тривалого часу вона не зазнає якихось суттєвих коливань, а зниження цін на такі товари не завжди забезпечує зростання збуту. У цьому випадку для зростання прибутку важливе значення надається пошуку шляхів зниження витрат виробництва;

3.  Стратегія „сегмента ринку”. Суть цієї стратегії полягає у тому, що для кожного сегмента ринку виробник визначає свого споживача, передбачивши мож- ливість із мінімальними витратами змінювати конструкцію й дизайн продукту. Таким чином, товар має бути досить чітко зорієнтований на певні групи споживачів, відокремлених одна від одної у соціальному та географічному відношенні;

4. Стратегія „договірної ціни”. У складі цієї ціни споживачеві пропонуються додаткові знижки порівняно зі звичайною роздрібною ціною. Збільшуючи таким чином товарооборот, виробник одержує і додаткову масу прибутку;

5. Стратегія „єдиної й гнучкої ціни”. Її суть полягає в тому, що виробник установлює єдину ціну для усіх споживачів, які бажали б придбати товар або послугу за  аналогічних умов. Ціна  може  змінюватись залежно  від  часу,  місця придбання товару та його кількості, рівня сервісу. Але споживачі мають можливість придбати ви- значений комплект (набір) цих товарів за однаковою ціною. Ця стратегія дозволяє закріпити довір'я споживачів, її легко впровадити, оскільки не треба торгуватися; стає можливим продаж товарів за каталогами.

Розглянуті найпоширеніші стратегії ціноутворення прийнятні для сформованої ринкової економіки, при проведенні державою антимонопольної політики, коли між різними підприємствами (як тими, що виробляють споживчі товари, так і тими, що їх реалізують) складаються взаємовідносини рівноправних партнерів.

Залежно від особливостей бізнесу підприємець може вибрати будь-яку зі стратегій ціноутворення. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому було вибрано саме таку стратегію і як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основних конкурентів. У бізнес-плані також обов'язково треба охарактеризувати структуру ціни продукту підприємства і викласти міркування, покладені в її основу. Важливо також пояснити:

-  як саме ціна нової продукції допоможе утвердитися на ринку;

 

-  як вона сприятиме підтримуванню й збільшенню частки ринку підприємства;

-  як вона впливатиме на валовий прибуток;

-  яку політику знижок із цін буде застосовано.

Якщо товари підприємства коштуватимуть дешевше, ніж аналогічні товари конкурентів, то в бізнес-плані необхідно пояснити, за рахунок чого саме це буде досягнуто. Коли на момент складання бізнес-плану підприємець уже має детальний прейскурант, то і його варто навести в бізнес-плані, але в скороченому вигляді.

 

5.5.РЕКЛАМНА КАМПАНІЯ

 

Рекламна кампанія. Складовим елементом стратегії маркетингу є рекламна кампанія. У процесі її опрацювання необхідно:

1) чітковизначитиконкретніцілійзавданнярекламної діяльності підприємства;

2) прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації;

3) скласти бюджет витрат на рекламу.

У бізнес-плані треба стисло викласти основні принципи рекламної політики підприємства. При цьому увагу слід зосередити на