+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
69
Мова:
Українська
перелік організаційних одиниць підприємства (цехів, відділів, служб тощо);
3) розробляють матрицю типу „функції — організаційні одиниці підприємства”. Практично це означає побудову таблиці, де по вертикалі записано функції, а по горизонталі — організаційні одиниці підприємства. Якщо певний організаційний підрозділ підприємства виконує таку функцію, роблять позначку в таблиці. У
результатікожнузвизначенихнапершомуетапіфункцій(підфункцій)буде
„спроектовано” на відповідний структурний підрозділ, який і відповідатиме за її реалізацію. При цьому необхідно дотримуватися таких правил:
- усі визначені функції (підфункції) мають бути розподіленими (за певну справу має відповідати певна особа), бо інакше їх ніколи не виконуватимуть;
- за виконання певної функції має відповідати лише один підрозділ (інакше виникатиме дублювання діяльності підрозділів);
- у процесі деталізації функції (розподілу функції на підфункції) не слід забувати про діапазон контролю (одному керівникові має бути підпорядковано не більше 5-6 підрозділів).
4) варто накреслити схему організаційної структури управління підприємством, на якій показати всі організаційні одиниці підприємства, їх ієрархію і зв’язки. До креслення, як правило, додають короткий текст, який пояснює особливості організаційної побудови підприємства і розкриває окремі її деталі.
У процесі опрацювання підрозділу „Організаційна схема управління” слід звернути увагу на таке:
1) організаційна схема має бути узгоджена з рішеннями, які вже були прийняті в попередніх розділах бізнес-плану. Зокрема, в організаційній схемі мають знайти відображення рішення щодо структури служби збуту (маркетинг-план), технології виробництва й виробничих підрозділів (виробничий план);
2) організаційна схема має відбивати поділ повноважень і обов’язків між власниками підприємства й членами команди менеджерів. Вона повинна повністю відповідати принципам системи управління фірмою, що зафіксовані в установчих документах.
Підрозділ організаційного плану „Кадрова політика і стратегія” має дати читачеві бізнес-плану уявлення про філософію підприємства щодо вирішення кадрових питань. У цьому розділі необхідно роз’яснити, як будуть вирішуватися проблеми добору, підготовки та оплати праці співробітників фірми. Зокрема, тут мають бути висвітлені питання:
- конкретних строків комплектування штатів підприємства;
- стандартів і процедур добору персоналу;
- структури заробітної плати, пакета пільг, премій, участі в прибутках підприємства тощо.
Контрольні запитання
1. Які основні завдання розв'язуються в процесі складання організаційного плану?
2. Охарактеризуйте логіку розробки та структуру організаційного плану.
3. Які юридичні форми організації бізнесу передбачено законодавством
України?
4. Які фактори впливають на вибір форми організації бізнесу?
5. Яку інформацію містить підрозділ «Організаційна форма бізнесу»?
6. Як визначаються потреби бізнесу в персоналі?
7. Які елементи враховуються для визначення вартості утримання персоналу підприємства?
8. Яку саме інформацію та щодо яких осіб доцільно повідомляти в організаційному плані?
9. Як визначаються потреби фірми в зовнішніх консультантах?
10. Для чого в організаційному плані наводиться схема управління підприємством?
11. В якій послідовності здійснюється опрацювання організаційної схеми управління підприємством?
12. Які елементи кадрової політики та стратегії доцільно охарактеризувати в організаційному плані?
Цілі лекції:
Лекція № 8
Тема: «ОЦІНКА РИЗИКІВ»
1. Усвідомити цілі, з'ясувати логіку розробки та визначити структуру розділу
«Оцінка ризиків».
2. Визначити типи ризиків, які аналізують у бізнес-плані.
3. З'ясувати способи реагування фірми на загрози та небезпеки її бізнесу.
4. Проаналізувати основні заходи для нейтралізації (мінімізації) негативних наслідків ризикової діяльності підприємства.
Будь-яка бізнесова діяльність об’єктивно зв’язана з ризиком, тобто ймовірною загрозою втрати підприємцем власних ресурсів, зменшення чи втрати очікуваного прибутку, появи додаткових (непередбачених) витрат внаслідок дії певної сукупності чинників. Найчастіше ризики спричиняють:
-несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;
-техніко-технологічнінововведення,щозумовлюютьнадто швидке техніко-економічне старіння продукту бізнесу;
-конкуренція у сфері однотипного бізнесу;
-нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;
-непрогнозоване перевищення виробничих витрат;
-труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;
-недостатня компетенція персоналу підприємства. У бізнесі можуть мати місце різноманітні ризики, зв'язані з:
-неправильним вибором місії і цілей підприємництва;
-недостатніми інвестиціями;
-недотриманням запланованих строків реалізації підприємницької ідеї;
-хибними чи недостатніми маркетинговими дослідженнями;
-недосконалою системою взаємодії з партнерами по бізнесу;
-непередбаченими витратами;
-недостатнім забезпеченням прав власності на конкретні вироби;
-розробкою та впровадженням конкурентами інноваційних проектів;
-конфліктними ситуаціями законодавчого і соціального характеру. Концепція управління ризиками має охоплювати:
-оцінку ступеня ризику й побічних результатів, здатних негативно вплинути на економіку фірми;
-опрацювання економічних та інших заходів для запобігання можливим негативним наслідкам ризикованої діяльності.
-Загальний підхід до оцінки ймовірних ризиків має ґрунтуватися на:
-виявленні різноспрямованих чинників, що збільшують (зменшують) негативний вплив певного виду ризику на бізнесову діяльність;
-оцінці конкретного виду ризику стосовно ліквідності підприємницького проекту й визначенні доцільності його інвестування;
-установленні допустимого рівня можливого ризику;
-здійсненні конкретних заходів для зниження ризику в бізнесовій діяльності.
Можливе використання кількох методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме:
-статистичного методу, коли ступінь ризику визначається розрахунком середньоквадратичних відхилень від очікуваних показників;
-методу доцільності витрат, що базується