Бізнес - планування у виноробстві

3.  Ідентифікувати фактори вибору організаційної форми бізнесу.

4.   З'ясувати, яку інформацію про власників бізнесу та ключових менеджерів підприємства потрібно навести в організаційному плані.

Цілі організаційно-юридичного плану:

1.  переконати потенційних інвесторів і кредиторів у правильності вибору організаційно- правової форми бізнесу;

2.  охарактеризуватименеджерів,яківідіграватимутьпровідніролівпроцесах становлення та управління фірмою;

3.  довести спроможність підприємця, команди його менеджерів  та іншого персоналу фірми реалізувати бізнес-план.

Організаційно-юридичний план складається з підрозділів:

-організаційно-правова форма бізнесу;

-потреба підприємства в персоналі;

-власникипідприємства,командаменеджерівізовнішні консультанти;

-організаційна схема управління;

-кадрова політика й стратегія.

Процес розроблення організаційного плану найчастіше розпочинається з обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу. Закони України передбачають варіанти такої організації: індивідуальне підприємництво, колективне підприємництво.

Форми індивідуального підприємництва:

1. Індивідуальна підприємницька діяльність: одна особа є власником бізнесу та провадить підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

2. Приватне підприємство: одна особа є власником бізнесу, веде його із залученням найманих робітників, зареєструвавшись, як юридична особа.

Форми колективного підприємництва:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ): товариство, всі учасники якого вносять певні частки в статутний фонд та несуть обмежену відповідальність у межах своїх внесків.

2. Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ): товариство, всі учасники якого вносять певні частки у статутний фонд та відповідають за боргами товариства своїми внесками і додатково майном, що їм належить, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

3. Повне товариство (ПТ): товариство, всі учасники якого провадять спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

4. Командитне товариство (КТ): товариство, яке потребує поряд з одним або  більшістю  учасників, які  несуть  відповідальність  за  боргами товариства  всім своїм майном, також наявності одного або більше учасників з обмеженою відповідальністю.

5. Акціонерне товариство (АК): товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонерне товариство може бути відкритим чи закритим. Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) створюється способом відкритої передплати на акції. Закрите акціонерне

 

товариство (ЗАТ) створюється способом розповсюдження акцій тільки серед його засновників.

Кожна з юридичних форм організації бізнесу має свої переваги та недоліки

(табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Порівняльна характеристика форм організації бізнесу в Україні

 

В організаційному плані необхідно:

-указати на основні причини вибору відповідної юридичної форми організації бізнесу;

-наголосити на потенційних вигодах такого рішення;

-охарактеризувати можливі зміни юридичного статусу підприємства в перспективі.

Коли фірма створюється як господарське товариство, обов’язково треба пояснити умови, на яких воно створюється. Коли йдеться про акціонерне товариство, то необхідно навести інформацію про кількість і тип акцій, які випускаються, указати прізвища й адреси членів ради директорів. Копії відповідних юридичних документів подаються в додатках до тексту бізнес-плану.

Далі в організаційному плані треба охарактеризувати потребу бізнесу в персоналі яку подають у вигляді таблиці, яку називають штатним розкладом підприємства (табл.7.2).

 

 

 

Штатний розклад підприємства

 

Таблиця 7.2

 

 

Особливу увагу в організаційному плані слід звернути на характеристику власників бізнесу і керівників підприємства. Опрацьовуючи підрозділ „Власники бізнесу, команда менеджерів і зовнішні консультанти” передовсім треба чітко визначити,  кого  саме  слід  охарактеризувати  і  як  це  зробити.  До  таких  осіб,  як правило, належать:

1) підприємці — засновники бізнесу;

2) активні інвестори (ті, хто вкладає свої кошти у підприємство, що створюється);

3) провідні менеджери фірми (керівники служби маркетингу, фінансів, технічний директор та ін.);

4) зовнішні консультанти, експерти (спеціалісти, які залучаються для допомоги у вирішенні особливо складних проблем).

Далі в процесі розробки організаційного плану потрібно з’ясувати, які саме відомості про кожного з керівних працівників фірми бажано подати у бізнес-плані. Тут можливі різні варіанти:

1) іноді до організаційного плану досить включити лише загальні відомості про рівень кваліфікації та професійні досягнення кожного з основних керівників;

2)    в інших випадках (це буває частіше) на кожного з ключових керівників необхідно підготувати коротку біографічну довідку і зазначити посадові обов’язки, що на них буде покладено. У біографічній довідці слід особливо    підкреслити кваліфікацію, досвід і виробничі досягнення кандидата під час його попередньої діяльності, що підтверджуватиме здатність кандидата успішно виконувати доручену справу.

Складаючи підрозділ „Власники бізнесу, команда менеджерів і зовнішні консультанти”, слід мати на увазі, що потенційні інвестори оцінюватимуть не стільки здібності кожного окремого керівника, скільки збалансованість знань, кваліфікації та досвіду команди менеджерів підприємства в цілому, їх сумісність для ефективної співпраці.

У цьому розділі бізнес-плану обов’язково треба подати організаційну схему управління фірмою, за допомогою якої легко зрозуміти, хто кому підпорядкований, із яких підрозділів складається підприємство і як буде координуватися діяльність цих підрозділів.

Опрацювання  організаційної  схеми  управління  підприємством  охоплює  такі

етапи:

1) формується перелік основних функцій (виробництво, маркетинг, фінанси, облік, управління персоналом тощо). Далі, за необхідності, ці функції можна деталізувати (розбивати на підфункції);

2) складається