Дипломатичний протокол та етикет

Відомо, що до XV століття, а в деяких країнах до XVII століття, постійних дипломатичних представництв не існувало, а відношення між державами підтримувались направленням час від часу спеціальних посольств. Звичайно такі посольства супроводжувались великою свитою, значним вантажем, багатими вбраннями посла та світи, а також цінними подарунками. Такі подарунки в наш час можна побачити в Московському Кремлі (Оружейна палата). Одяг послів і подарунки свідчили про багатство країни посла.

У ті часи було небезпечно подорожувати без охорони і збройні загони держави, яка приймала посольство, супроводжували його від кордону до столиці. З часом проста форма охорони перетворилася па демонстрацію військової сили приймаючої держави. Крім варти, що супроводжувала посольство, в головних містах по дорозі проїзду, а особливо в столиці виставлялись війська із зброєю. Зовні це мало вигляд військових почестей, а по суті було замаскованою військовою демонстрацією.

Коли були засновані постійні дипломатичні представництва, необхідність демонстрації військової сили в такому вигляді відпала, але сама форма виставлення почесної варти залишилась і перетворилась на сучасну норму дипломатичного протоколу.

Дотримання протоколу в міжнародних зносинах є обов'язковим. Нехтування його загальновизнаними правилами і тим більше їх порушення може завдати шкоди престижу, честі та гідності держави, її керівникам чи офіційним представникам і привести до ускладнення у взаємовідносинах.

Знання норм протоколу та вміле використання їх у практичній роботі – один з елементів кваліфікації та дипломатичної майстерності.

4. Повсякденне представництво держав у зовнішніх справах і всебічне керівництво ними здійснюють відомства закордонних справ. У більшості країн світу це відомство називається Міністерством закордонних справ. Зустрічаються й інші назви: в США – Державний департамент, у Великобританії – Форін Оффіс, у Франції – Міністерство зовнішніх зносин, в Аргентині – Міністерство зовнішніх зносин та культа.

Українську державу на зовнішній арені та перед дипломатичним корпусом у Києві представляє Міністерство закордонних справ (МЗС) України. Воно координує також діяльність інших відомств, які підтримують зовнішні зв'язки. На Міністерство закордонних справ покладений обов'язок узагальнювати і аналізувати інформацію, яка стосується загального міжнародного стану, готувати пропозиції Президенту і уряду з питань зовнішньої політики України. З цією метою міністерство має постійні контакти з посольствами та консульськими установами України за кордоном і керує їхньою роботою, здійснює зв'язки з дипломатичними представництвами іноземних держав у Києві. Міністерство бере участь у підготовці і прийомі іноземних державних і урядових делегацій, у здійсненні візитів державних керівників України у зарубіжні країни.

Представники Міністерства закордонних справ беруть участь у роботі різних міжнародних конференцій, нарад, розробляють проекти договорів і угод. Через своїх представників Міністерство закордонних справ захищає особисті і майнові інтереси українських громадян і організацій, які перебувають за кордоном.

Захист прав і інтересів України в галузі міжнародних відносин – одне із основних завдань Міністерства закордонних справ та всіх його підрозділів.

Міністр закордонних справ України в складі уряду затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України і одноосібно несе відповідальність за керівництво міністерством. У Міністерстві є Колегія, наділена дорадчими правами. До Колегії входять заступники міністра та деякі начальники управлінь та відділів. Центральне місце у МЗС України займають оперативні дипломатичні управління. За характером їх діяльності і колом обов'язків їх поділяють на територіальні і функціональні.

Територіальні управління створені за регіональними ознаками: Управління Європи та Америки, Управління Країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу та Африки, Управління СНД. До, функціональних підрозділів належать: Управління політичного аналізу та планування, Управління контролю над озброєнням та роззброєнням, Управління міжнародних організацій, Управління МБСЄ та Європейських регіональних структур, Управління міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва, Управління закордонної власності, Управління культури та інші. Діяльність територіальних і функціональних підрозділів підпорядкована виконанню завдань, покладених у цілому на міністерство. Вони розробляють пропозиції щодо забезпечення прав й інтересів України в міжнародних справах незалежно від того, чи йдеться про розвиток відносин з державами конкретного регіону чи про проблеми глобального політичного або економічного характеру.

До функціональних підрозділів МЗС України належать: Департамент консульської служби, Правовий департамент, Управління політичного аналізу та інформації, Управління державного протоколу, Управління Євроатлантичного співробітництва, Управління ООН та інших міжнародних організацій, Управління контролю над озброєнням та військово-технічного співробітництва. Управління Європейського Союзу, Управління культурного та гуманітарного співробітництва, до складу якого входить і Секретарі ат Національної Комісії у справах ЮНЕСКО, Історико-архівне управління.

Слід підкреслити, що структура МЗС та назви функціональних підрозділів не є назавжди усталеними, а можуть перейменовуватись в залежності від зміни геополітичної ситуації чи зовнішньополітичного курсу держави, її стратегії і тактики. Так, у зв'язку з курсом України на інтеграцію з європейськими економічними структурами та структурами безпеки виникли два нові управління: Європейського Союзу та Євроатлантичного співробітництва.

Окремі функціональні управління, зокрема Департамент консульської служби, Правовий департамент, Управління політичного аналізу та інформації, Історико-архівне управління, забезпечують спеціальні напрями роботи в загально-міністерському розрізі, надають практичну допомогу всім іншим підрозділам міністерства та закордонним установам.

Питаннями договірно-правового (юридичного) характеру МЗС займається Договірно-правовий департамент, що бере безпосередню участь у підготовці проектів договорів та угод, у переговорах по їх підписанню, оформляє ці договори