Дипломатичний протокол та етикет

Управління державного протоколу забезпечує відповідні церемонії у зв'язку з візитами іноземних делегацій до своєї країни.

Таким чином, Управління державного протоколу МЗС – це оперативно-дипломатичний підрозділ міністерства, який безпосередньо займається питаннями перебування іноземного дипломатичного корпусу, візитами іноземних делегацій різного рівня, проведенням різних протокольних та інформаційних заходів для членів дипкорпусу та іноземних делегацій, враховуючи характер і рівень відносин своєї держави з тією чи іншою державою світу.

 

 

 

План:

Дипломатичний документ як форма дипломатичної діяльності держави. Його мета і завдання.

Протокольні вимоги щодо тексту та мови дипломатичних документів.

Структура дипломатичних документів.

Дипломатична мова. Загальноприйняті мови в практиці міжнародних відносин.

Дипломатична пошта. Повноваження дипломатичного кур’єра.

Література:

1. Бибик С. П., Михно І. Л., Пустовіт Л. О., Сюта Г. М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1998.
2. Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної та консульської служби. – К., 1998.
3. Молочков Ф. Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. – М., 1979.
4. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. – К., 1996.

Руденко Г. М. Україна дипломатична. – К., 1999.

 

1. Дипломатичне представництво проводить велику роботу по складанню різних документів. Цей вид діяльності регламентується певними нормами і традиціями, а також обов'язковими нормативами, які визначаються відповідними інструкціями, положеннями, наказами, що періодично переглядаються. Специфічною особливістю документів, що готуються в системі МЗС України і надходять ззовні, є те, що вони стосуються не тільки установ нашої держави, але й іноземних суб'єктів, розташованих як на території України, так і за її кордоном. Документи в системі МЗС готуються, як правило, українською мовою, однак з представництвами зарубіжних держав листування ведеться мовою акредитуючої країни або найчастіше – англійською.

Дипломатичні документи – це одна із форм дипломатичної діяльності держави по здійсненню цілей і завдань зовнішньої політики. Складання дипломатичних документів є однією із важливих і такою, що набуває більшої ваги, галузей дипломатичної роботи. Дипломатична документація держав досить різноманітна. Значну її частину становлять документи, що мають виключно внутрішньовідомчий характер. Інша категорія документів – це ті документи, за допомогою яких здійснюються письмові офіційні зносини між державами і які висловлюють позицію держави з того чи іншого питання міжнародного життя. Частина таких документів через певні конкретні обставини носить конфіденційний характер (у практиці зустрічаються навіть “усні послання” та “усні заяви”, текст яких зачитується але не передається адресатові офіційно).

Більшість дипломатичних документів не публікується внаслідок малого значення питань, що в них розглядається, наприклад, ноти з проханням про видачу віз. Але значна частина дипломатичних документів, особливо якщо вони стосуються важливих питань міжнародного життя, оприлюднюється.

Одна із найважливіших особливостей дипломатичних документів полягає в тому, що вони призначені для сприймання не лише вітчизняного, але й зарубіжного читача, який звик до іншої політичної мови і термінології. І це відповідно слід враховувати при формуванні кожного виразу, при логічній побудові доказів.

Кожний дипломатичний документ, спрямований уряду іншої країни, має певну практичну мету: вплинути на уряд-отримувач таким чином, щоб він або пішов назустріч пропозиції, яка перед ним висувається, або з’ясував свою позицію, або утримався від певних дій тощо. Разом з тим дипломатичні документи, особливо ті, що оприлюднюються, відображають погляди на міжнародні відносини між державами, є виразниками світогляду країни-відправника.

2. До дипломатичних документів (вербальні і особисті ноти, особисті листи, пам'ятні записки і меморандуми, заяви і комюніке), як і до документів внутрішнього, службового листування (доповідні записки, циркулярні листи, довідки та інформації, тези до бесід і записи бесід тощо) ставляться єдині вимоги: висока грамотність, чіткість викладу, правильне виділення головного змісту; переконлива аргументація, логічна послідовність і т. п. Дипломатичні документи не повинні перевантажуватись над мірним фактичним і цифровим матеріалом.

Особливо ретельно має готуватись і опрацьовуватись зарубіжна кореспонденція, тому що документи, які направлені іншим державам, виправити практично неможливо, а це означає, що навіть незначні на перший погляд помилки або неточності можуть мати непрогнозовані наслідки. Відомо немало випадків, коли через випадкові або свідомі неточності у документі виникали неприємні казуси та інциденти в міжнародних відносинах. Будь-яка неточність у дипломатичному документі применшує його цінність, а іноді й ставить під сумнів увесь його зміст. Про якісь правки в дипломатичному документі не може бути й мови, а тому у цій справі необхідна ретельна підготовча робота.

Мова дипломатичних документів має бути простою і лаконічною, при цьому надзвичайно рідко допускається вживання порівнянь та епітетів, хоча майстерно підібраний художній образ може підсилити виразність документа. Слово в дипломатичному документі повинно абсолютно точно відповідати своєму смисловому навантаженню. Якщо слово в певному контексті можна трактувати по різному, його краще замінити на інше.

З іншого боку, не слід вважати, що мова дипломатичних документів – це набір штампів, навпаки – вона по винна впливати на почуття читача і залишати в його пам'яті виразний слід.

Основними зовнішніми ознаками дипломатичного підстилю є логічність, послідовність, обґрунтованість, офіційність, об’єктивність, точність, достовірність, конкретність, докладність, лаконічність, інформативність.

Дипломатичний документ набуває