Дипломатичний протокол та етикет

Пам’ятна записка друкується на простому папері без герба. Адреса і вихідний номер не ставляться. Проставляються лише місце і дата відправлення: “Київ _ січня 20 _ року”.

Пам'ятна записка, передана з кур'єром, тобто як самостійний документ, майже не відрізняється за формою від вербальної ноти. Вона складається від третьої особи, що містить висловлення поваги та комплімент. Така пам'ятна записка друкується на нотному бланку, має номер, на ній зазначається дата та місце відправлення. Печатка не ставиться і адреса не вказується. Зверху друкується напис «ПАМ'ЯТНА ЗАПИСКА».

Меморандум – документ, у якому розглядається фактична сторона того чи іншого питання, дається аналіз його окремих аспектів, аргументація па захист своєї позиції та дискусія щодо позиції протилежної сторони. Меморандум може фігурувати як самостійний документ дипломатичного листування або як додаток до особистої чи вербальної ноти. У другому випадку меморандум розвиває та обґрунтовує зміст ноти. Відмітною рисою меморандуму є детальне викладення фактичного або юридичного боку того чи іншого питання.

Цей вид дипломатичного документа відрізняється від ноти тим, що не починається й не закінчується формулою ввічливості і не повинен мати підпису. Іноді меморандум доцільно супроводжувати короткою пояснювальною нотою.

Оформлення: Меморандум друкується на папері без герба. Номер, печатка, місце (місто) і дата відправлення не проставляються, адреса не зазначається.

Меморандум, вручений особисто або переданий із кур'єром як самостійний документ, друкується на нотному бланку (тобто на папері з витисненим гербом). На ньому зазначаються місце і дата відправлення, а печатка та номер не ставляться.

Характеризуючи меморандум, Е. Сатоу зауважує, що цей вид дипломатичного документа нерідко являє собою детальне викладення фактів та аргументів, що з них випливають, і нічим, по суті, не відрізняється від ноти, за винятком того, що меморандум не починається і не завершується формулою ввічливості і не повинен мати підпису. Іноді меморандум доречно супроводжувати короткою пояснювальною нотою. Слушне зауваження щодо призначення меморандуму в системі дипломатичної переписки міститься у книзі відомого австрійського дипломата X. Вільднера «Техніка дипломатії». На його думку, форма меморандуму має ту перевагу, що дає змогу в суб'єктивній формі викласти завдяки певній кількості фактів об'єктивну точку зору з того чи іншого важливого питання.

Приватні листи напівофіційного характеру надсилаються знайомим офіційним особам у випадках, пов'язаних із наданням певної особистої послуги (подяка за запрошення, прохання про сприяння), або з питань, порушення яких у офіційній обстановці є небажаним з тих чи інших причин.

Таким чином, якщо коротко підсумувати характеристику головних видів документи дипломатичного листування, то можна констатувати: особиста нота пишеться від імені першої особи, вербальна – від третьої, пам'ятна записка – в безособовій формі; особиста та вербальна нота починаються та закінчуються формулою ввічливості, а в пам'ятних записках та меморандумах такі формули відсутні. Що стосується приватних листів напівофіційного характеру, то вони взагалі не відіграють самостійної ролі в дипломатичній практиці.

Приватний лист напівофіційного характеру надсилається офіційним особам у випадках, коли потрібна будь-яка допомога у вирішенні питань, які є предметом офіційної переписки або переговорів, з метою підкреслити зацікавленість автора в даній справі або прискорити вирішення питань шляхом використання впливу особи, якій направляється лист. Приватні листи пишуться на звичайному папері, інколи на бланці. Звернення на такому листі буває таке: ”Шановний пане ______ ”. Заключний комплімент обов'язковий. На листі зазначається дата та робиться підпис. Адреса пишеться тільки на конверті.

Інтенсифікація міжнародного, в тому числі дипломатичного, життя за останні півстоліття спричинила появу нових форм дипломатичного листування між державами, розширила його традиційні, канонічні рамки і надала дипломатичному листуванню вагомішого громадського резонансу.

Насамперед необхідно зазначити, що все помітнішу роль у дипломатичній практиці починають відігравати особисті послання. З формальної точки зору особисте послання може бути віднесене до рубрики «особиста нота», оскільки воно пишеться від імені першої особи і під ним ставиться відповідний підпис. Проте це тільки з формальної точки зору. По своїй же суті особисті послання – це дипломатичні документи, що висвітлюють найпекучіші, найвагоміші питання міжнародного життя. Такі особисті послання здійснюються на вищих державних рівнях. Завдяки особливому статусу відправника й отримувача, тій вищій відповідальності, яку несуть кожний із них у своїй країні, особисті послання як за своїм змістом, так і за формою відрізняються від інших форм дипломатичних документів, у тому числі й від особистої ноти в загальноприйнятому розумінні.

Особисте послання формально подібне до особистої ноти, оскільки складається від першої особи. Документ друкується на спеціальному папері з Гербом України, витисненим на першій сторінці послання. Справа вгорі друкується назва міста і дата відправлення (число, місяць і рік). Під текстом особистого послання ставиться особистий підпис особи (чорнилом), що направляє послання. Вказувати прізвище й по саду того, хто підписує послання, не обов'язково.

На практиці нерідко буває, що спочатку передається копія особистого послання, а оригінал (з підписом) вручається пізніше. Це зумовлене тим, що, як правило, в посланнях розглядаються не лише значні, а й термінові міжнародні питання, на доставку ж оригінала