Дитяча опера в школі

6т. Т. 4. Детская психология /Под Ред. Д. Б. Эльконина. – М. : Педагогика, 1984.

Гродзенская Н. Школьники слушают музыку/ Н. Гродзенская. – М. : Просвещение, 1969.

Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения/ В. В. Давыдов. – М. : Педагогика, 1986.

Дяченко Я. С. Творчість як істотний феномен дитячої обдарованості // Наукові записки Інституту психології Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К. : Главник, 2005. – Вип. 26. – Т. 2.

Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Звіти про роботу шкіл Харківського Товариства поширення в народі грамотності за 1915 р. Ф. 200, оп. 1, спр. 456, 88 арк.

Искусство и эстетика. Традиционные категории и современные проблемы. – М. : Искусство, 1975. – 447 с.

История западноевропейского театра. 1917 – 1945. Т. 7 (под общ. ред. А. Г. Образцовой, Б. А. Смирнова. – М. : Искусство, 1985. – 536 с.

Карпенко Є., Карпенко Н. Дитяча опера як засіб естетичного виховання// Мистецтво та освіта: науково-методичний журнал/ Є. Карпенко, Н. Карпенко. – К. : Преса України, 2007. – N 4. – С. 40-44.

Корогодский З. Ваш театр/ З. Корогодский. М. : Знание, 1984. 

Ливанова Т. Теория музыкальных стилей // С. С. Скребков. Статьи и воспоминания/ Т. Ливанова. – М. : Сов. Композитор, 1979. – С. 296-308.

Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 213.

Межебовская Р. Играем мюзикл/ Р. Межебовская. – М. : Советская Россия, 1988.

Сац Н. И. Дети приходят в театр/ Н. И. Сац. – М. : 1961.

Сорокина Н. Ф. Играем в кукольный театр: Программа „Театр – творчество – дети”/ Н. Ф. Сорокина. – 4-е изд., испр. доп. – М. : АРКТИ, 2004.

Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання/ Н. Суріна. – 2000. – №1. – С. 4-5.

Фадєєва Т. Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання/ Т. Фадєєва. – 2005. – №2. – С. 6-8.

 

ДОДАТКИ

Додаток № 1

 

Визначення театральних здібностей за методикою Де Хаака та Кафа

Музичні здібності

Дуже швидко і легко сприймає нові мелодії.

Добре співає.

Вносить в пісню свою енергію, почуття.

Любить музичні записи.

Любить співати разом з іншими.

Складає власні пісні.

Грає на музичних інструментах.

Літературне обдарування

Легко будує свою розповідь.

Додає щось нове коли розповідає про щось.

Розповідаючи вміє дотримуватись сюжету.

Вміє добирати слова, які передають стан героя.

Любить писати вірші, оповідання.

Зображує своїх героїв живими, передає почуття.

Артистичний талант

Легко входить в роль та утримує образ.

Цікавиться грою акторів.

Передає почуття через міміку, жести, рухи.

По кожному питанню ставиться оцінка від 1 до 5, потім сума балів ділиться на кількість питань – це і є середній бал. Далі малюється графік для визначення рівня здібностей.

 

Додаток № 2

 

Творче завдання на основі арт-терапевтичного підходу (ефект арт-терапії здійснюється, насамперед, за рахунок „зцілення” в процесі пізнання художньої творчості, яка викликає співпереживання) :

Щоб сформувати образ „Я – мій герой”, запропонуємо виконати „малюнок у повний зріст”. Цей метод можна застосовувати для різних вікових груп. Інструментарій – аркуш паперу розміром 2 х 1, 5 м, матеріали для малювання, колажу, ножиці, літературні твори, аудіозапис класичних творів або народної музики. Дається завдання: намалюйте себе в повний зріст, спробуйте зосередитися на своїх емоціях та відчуттях по відношенню до власного тіла. Опишіть себе, свій образ і ставлення до свого тіла. Можна використовувати музику під час роботи, а також під час самопрезентації своєї роботи стосовно образу „Я”. Роз’яснюється хід роботи: закріпити листок паперу на стіні або на підлозі. Протягом 30 хвилин намалювати себе в повний зріст, застосовуючи фарби, олівці, колаж. При роботі в парі можна допомогти один одному обвести контури тіла, якщо робота індивідуальна, – потрібна допомога психолога.

Після виконання малюнка пропонується описати ставлення до образу, скласти особисту розповідь, під час самопрезентації провести діалог між виконавцем і образом.

Незважаючи на достатню кількість психотерапевтичних технік, останнім часом з’являються спроби використання наративу (розповіді суб’єкта про особисту історію) як нової моделі психотерапевтичного процесу. Наратив розглядається як засіб організації і співвідношення особистісного досвіду, що відображає певні внутрішні структури й емоційний стан людини.

Оскільки одним з основних елементів самопрезентації є резюме та розповідь про себе, важливою умовою ефективності цього процесу буде те, який саме образ вилучить об’єкт із текстового повідомлення. Опосередкованість сприйняття системи значень, наявних у свідомості людини, часто зумовлює утворення з однієї й тієї самої інформації зовсім несхожих між собою образів.

Отже, характер самоповаги відіграє велику роль у процесах самореалізації та саморозвитку. Особистість не тільки цілеспрямована, а й самоорганізуюча система. Об’єкт її діяльності й уваги – не лише зовнішній світ, але й вона сама, що виявляється в почутті „Я”, яке є уявленням про себе, самооцінкою, програмою самовдосконалення, здатністю до самоспостереження, самоаналізу й саморегуляції.

Арт-терапевтичні підходи можливі в руслі всіх основних напрямків психопрофілактики і психотерапії. Застосування арт-терапевтичних методів допомагає психологу проаналізувати образ людини глибше.

Завдяки наративу суб’єкт усвідомлює себе, свій досвід, порівнює, презентує певний погляд, утверджує себе таким, яким він прагне бути, а також створює своє майбутнє. Тобто людина, проживаючи своє життя, під впливом ставлення до образу „Я”, конструює власну історію. В ході діалогу психолога і клієнта відбувається переосмислення, перебудова особистої історії. Це не означає, що виникне можливість відмінити якийсь епізод життя, але можна спробувати надати йому нового змісту, внаслідок чого травмуючі події, що завдали людині болю, страждань, займуть певне місце в уявленнях людини про себе, а особистий досвід, що заперечувався, буде прийнятий і включений у систему Я-концепції. Саме завдяки цьому і здійснюються зміни – особистість приходить до більш цілісного, позитивного й оптимістичного сприймання свого життя і самої себе.

 

Додаток №3

 

Заняття з акторської майстерності

Гра 3 «Що за шум на вулиці?» Завдання

Учні 'уважно впродовж хвилини слухають шум на вулиці, потім 'кожний розповідає про те, що почув і уявив на підставі почутих звуків.

«Переходи»

Мета: тренувати навички робочої зібраності.

Учні сидять півколом.

Завдання 1

Уважно подивитися на колір волосся одне одного. Потім по мінятися. місцями так, щоб праворуч першим сидів учень із най світлішим кольором волосся, ліворуч із найтемніпіим. Дається

одна хвилина, щоб зорієнтуватися, за ким і перед ким необхідно сісти. За командою учні повинні пересісти. Безшумно! Чітко! Легко! Жодних зайвих рухів --- лигає доцільні!

Завдання 2

Пересісти в алфавітному порядку за прізвищами.

Завдання З

Пересісти за алфавітом імен.

Ускладнення

Перехід на нове місце зі стільцем. Під час переходу тримати стільці в обумовленому положенні: перед собою, збоку, над головою. Стільці не повинні стикатися! Жодного звуку в класі, жодного скрипу!

«Творчий майданчик» Завдання

Для виконання індивідуальної вправи залишити одного учня на «сцені». Решті учнів зі своїми стільцями необхідно перейти у «глядацьку залу» до столу педагога.

Л як це зробити організовано і безшумно?

Учні використовують різні варіанти. У результаті півколо розривається навпіл, дві дуги стають по боках стола вчителя.

Принцип: «я бачу всіх, мене бачать всі».

Творче півколо на майданчику і розірване півколо в «залі» перед творчим майданчиком два основних зручних розташування стільців на уроці.

«Годинник»

У цій вправі беруть участі, 13 учнів 12 «години» і 1 «диспетчер». Дванадцятеро учнів утворюють коло, «диспетчер» стає посередині.

Умови: показання «маленької стрілки» (години) – перше, показання «великої» (хвилини) друге.

Показання «маленької стрілки» відповідна «година» відтворює плесканням у долоні; показання «великої стрілки» відповідна «хвилина» відтворює співом «бам-мм!» Учитель називає певну годину, учні її відтворюють на «годиннику».

Ускладнення

«Диспетчер» називає певну годину.

«Хвиля»

Учні утворюють коло. Завдання

У заданому темпі вони плескають у долоні, одне за одним за годинниковою стрілкою.

Учитель зупиняє: «Стоп!»

За командою «хвиля» повинна повернути у зворотній бік, проти годинникової стрілки. Головне не збитися з темпу у момент переходу. Команда «Стоп!» повинна застати учня за мить до «хвилі», щоб його сусіди, правий і лівий, устигли зорієнтуватися: хто з них повинен плескати.