+3 8(066) 185-39-18
fдітей, всіх їх об’єднує словесна творчість. Вона є природною для дітей, адже дає змогу самовиразитися, само реалізуватися. В сюжетно-рольовій грі словесна творчість виявляє себе через сюжетоскладання, казкові, ігрові діалоги, сценарії; в пізнавальній діяльності – через вислови-запитання, вислови-міркування, вислови-пояснення, головна мета яких – упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити самому собі невідповідності, незрозуміле, проблеми з якими постійно має справу дитина; в образотворчій, музичній, конструктивній, театральній діяльності – через акомпанемент дій, їх коментар, словесне малювання; у спілкуванні з однолітками та дорослими – через самопрезентацію і фантазування; і, нарешті, через складання за власною ініціативою казок, оповідань, віршів, а також мовних ігор (дражнили, лічилки, скоромовки, загадки, заклички тощо).
Оскільки цей жанр об’єднує в собі різні види мистецтва то це обумовлює такі вимоги до дитини як:
1) вмінні і навички драматичної творчості, котра вимагає володіння інтонаційно-смисловою виразністю мовлення, її виразністю міміки, жестикуляції, пластичною виразністю тіла;
2) вокальні
3) танцювальні уміння, що підвищують вимоги до фізичного апарату дитини поряд із розвитком його музичних здібностей, акторської майстерності;
Автори виділяють дитячу оперу як один з ефективних засобів музичного виховання дітей – «дитяча опера, яка є жанром синтетичним, поєднує в собі риси опери, оперети, мюзиклу. Дитяча опера виховує засобами музики, театру, хореографії» [18, 1].
Педагогічне завдання ускладнюється синтетичною природою музично-театралізованої діяльності, в якій сприйняття, мислення, уява, мова виступають у тісному взаємозв'язку один з одним і виявляються у різних видах дитячої активності (мовна, рухова, музична та ін.) Значить, музично-театралізована діяльність є інтегративною, причому активність і творчість проявляються в трьох аспектах.
По-перше, у створенні драматичного змісту, тобто в інтерпретації, переосмисленні заданого літературним текстом сюжету або у створенні варіативного чи власного сюжету.
По-друге, у виконанні власного задуму, тобто в умінні адекватно втілювати художній образ за допомогою різних засобів виразності: інтонації, міміки, пантоміміки, рухів.
По-третє, в оформленні постановки – у створенні декорацій (підбір, виготовлення, нестандартне використання), костюмів, афіш, програмок тощо.
Виходячи з особистісного досвіду можна констатувати той факт, що ця сфера й має величезну можливість для творчого розвитку дитини.
Музичний театр має свої особливості та принципово відрізняється від театру драматичного. Основою театрального мистецтва є драматургія, яка є осоновою і драматичного і музичного театрів. Однак, принципова різниця між ними полягає в тому, що основою драматичної вистави є літературний твір, а у театрі опери драматургія виражена музичним засобами. Літературна основа музичного твору, так зване лібрето, переосмислюється і збагачується в горнилі музичного мистецтва, в партитурі композитора. Саме музика – вокальна і (арії, аріозо, речитатив, вокальні ансамблі), оркестрова – характеризує в оперній виставі дійових осіб, розкриває їх почуття та взаємини.
Виразний спів зігрітий щирим почуттям, досконала вокальна техніка, правдива сценічна поведінка і висока акторська майстерність – усе це дає можливість дитині – актору передавати на сцені переконати слухачів в правдоподібності дійства та схвилювати їх.
Музично – театральне мистецтво володіє необмеженим педагогічним потенціалом: театр – це особливий синкретичний, цілісний художній погляд на оточуючий світ. Драматургія, образотворче мистецтво у сценографії, хореографія, музика, об'єднані акторською грою та сценічною дією, доповнюють одне одного у вираженні єдиної художньої ідеї і посилюють цим об'єднанням естетичним вплив на особистість кожного з компонентів. Участь у музично – театральній діяльності є цінною для особистісного становлення дитини – актора: вона вчиться емпатії – вмінню співчувати, співпереживати, співдіяти – і з персонажем, роль якого вона виконує, і з іншими персонажами, з якими взаємодіє її персонаж, і з партнерами під час репетицій і вистави, і з режисером (вчителем, керівником колективу), і з глядачами. Зрештою, учасник музично – театральної творчості вчиться «бачити» себе очима інших, набуває здатності до рефлексії, духовно самовдосконалюється.
Метою і завданнями музично – театральної творчості є набуття учнями художньо – естетичного досвіду, розкриття здатності цілісного бачення життєвих та мистецьких явищ та їх творчої інтерпретації, передусім, засобами акторської гри, виховання художньо – естетичного, активного особистісно-ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, розвитку загальних та комплексу художніх здібностей.
Завданням компоненту «акторська майстерність» є розвиток емоційної пам'яті, фантазії, здатності до імпровізації, виховання спостережливості, акторських здібностей, комунікативних здібностей, відчуття партнерства на сцені та в життєвих ситуаціях, актуалізація досвіду естетичних вражень та знань в усіх видах мистецтва, що складають основу театрального синтезу.
Сценічний рух як складова виховання пластичної культури включає також елементи найпростіших гімнастичних вправ, танцювальні рухи, пантоміму, основи ритміки, ознайомлення з елементами сценічного фехтування тощо.
Провідними завданнями компоненту «сценічний рух» є: виховання правильної постави, ходи, формування уявлень про стиль поведінки, манери у побуті та при виконанні певної ролі. Результати занять сценічним рухом мають позначатися не тільки на сценічній творчості, а й на загальній культурі особистості.
Завданням компоненту «сценічне мовлення» є виховання естетичного смаку через ознайомлення учнів із секретами виразного мовлення, прийомами і навичками впливу на співрозмовника, емоційного мовлення; удосконалення дикції, артикуляції, засвоєння правил дихання, гігієни голосу. Компонент «сценічне мовлення» обов'язково включає вправи, завдання на розуміння учнями та практичне засвоєння ними культури жесту та міміки як невербальних засобів спілкування.
Основним завданнями вокально – хорової роботи є формування і розвиток важливих вокально – хорових