Дитяча опера в школі

навичок (дихання, звуковедення, ансамбль, стрій, дикція та ін). Особливого значення набуває робота над словом музичною та поетичною фразою.

Через театральну гру дитина може зреалізувати нові моделі поведінки, перш ніж перенести їх у реальне життя, а це сприяє позитивній соціалізації. У процесі гри людина, «приміряючи» до себе ролі інших людей та реалізуючи типові для цих ролей дії і ставлення, мимохіть засвоює відповідні зразки поведінки [2, 153]. Театральна діяльність забезпечує спілкування, розвиває комунікативну культуру, вчить розуміти та реагувати як на партнера по грі, так і на образ, який розкривається в процесі театральної гри, розвиває здатність до ефективного діалогу. Як зазначає І. Масанділова, у процесі театральної діяльності створюються ситуації, що дозволяють школяреві, з одного боку, усвідомити сутність драматичного образу, а з другого – неодноразово програвши роль, відокремити себе від неї або, навпаки, зміцнити ту «частину» особистості, яка цього потребує [3, 14].

Отже, театральне мистецтво має широкі можливості для соціального розвитку школярів та досягнення якісного його етапу – соціальної компетентності. Разом із тим такий потенціал вимагає умов для своєї реалізації. Насамперед, використання засобів театру в шкільній практиці має базуватися на знаннях законів дитячої гри, що відкидає вимогу вчити дітей «грати по-до-рослому», бо це відразу змертвить задум, перекриє можливість творчої самовираження дітей [4, 171].

Висновки до І розділу

1. Процес самовираження, самореалізації неможливий без творчості, та ініціативи з боку учнів, які, враховуючи особливості розвитку дітей, треба стимулювати і підтримувати, тому реалізація процесу формування в них здатності до самореалізації, передбачає гнучкість у проектуванні їх самоздійснення з боку педагогів.

2. Дитяча опера – не просто тематичне відгалуження або частина області музики для дітей.

3. Систематична робота з дітьми на основі музично-театралізованої діяльності – умова розвитку творчих здібностей, здатності до творчого самовираження, формування театралізованих здібностей дітей та формування їхніх естетичних смаків.

РОЗДІЛ ІІ. Педагогічні умови творчого самовираження учнів

2.1. Взаємозв’язок уроків музики та позакласних форм навчання

На сьогодні в Україні не існує жодної спеціалізованої програми музично-театралізованої діяльності, схваленої Міністерством освіти і науки України, за якими б могли діяти студії дитячої опери при ЗОШ. А недоліком загальноприйнятих програм є те, що театралізовану (навіть не музично-театралізовану) діяльність не виділено в окремий розділ, завдання роботи мають дещо узагальнений характер, що не дозволяє чітко усвідомити специфіку роботи з такого виду мистецтва як музично-театральне.

Важливим для повноцінного введення дитини у світ театрального мистецтва є орієнтир на поєднання навчальної та позаурочної діяльності, включення у самодіяльність та сприймання й виховання глядацької культури.

Зміст занять дитячою оперою обов'язково має кореспондувати зі змістом навчального матеріалу, який опановується на уроках музики, і спиратися на досвід знань, вражень, навичок отриманих на цих уроках.

Музично-театралізована діяльність є ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистості дошкільника. Вона передбачає формування в дошкільників умінь «входити в образ» та «утримувати» його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до опери як до виду мистецтва.

Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються у музично-театралізовану діяльність. Через оперу діти реалізують свою потребу у творчому самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

Дитяча опера – один з найдемократичніших видів мистецтва для дітей, вона дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з:

‒ художньою освітою та вихованням дітей;

‒ формуванням естетичного смаку;

‒ моральним вихованням;

‒ розвитком комунікативних якостей особистості;

‒ вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу) ;

‒ створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне, опера розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

Дослідження вчених (В. Є, Чудновський, В. С. Юркевич, А. А. Малік-Пашаєв, З. Н. Новлянська, Б. П. Юсов та ін.) встановили деякі педагогічні умови:

‒ для високого розвитку творчих здібностей необхідно такий рівень розумового розвитку, який був би трохи вище середнього, тобто без розвиненої інтелектуальної основи високий розвиток творчих здібностей є неможливим;

‒ збільшення рівня інтелектуальності не відбивається на розвитку творчих здібностей;

‒ дуже високий рівень інтелектуальності, як і недостатній, заважають нормальному розвитку творчих здібностей.

Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури дитини можна говорити за умов, якщо:

‒ дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;

‒ вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;

‒ співвідносить індивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;

‒ радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів;

‒ дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Так, здібності та вміння можуть успішно формуються в такому виді музично-естетичної діяльності, як дитяча опера,