Дитяча опера в школі

і особливі прийоми формотворення, має свою діалектику, свої історичні етапи розвитку та свою власну жанрову логіку. Їй притаманні особливі умови виконання. Умовність в дитячій опері наближена до ігрової, часто сміхової, функції, вона дозволяє вволікати в дію усіх глядачів, наближуючи простори сцени і зали, одночасно посилюючи дистанцію між життям та її художнім відтворенням.

Отже, дитяча опера як автономна жанрова форма презентує музичну культуру, принципи художнього мислення типові для ХХ ст.. «Дитяча опера – видовищна ігрова вистава. Видовищність та театралізована персоніфікація образів буквально візуалізують явище гри – як гри акторів, так і музикантів, так і гри глядачів; повертають до ритуальної синхронності подібної гри, на новому художньому рівні, узагальнюючи її зміст, відкриваючи зв’язок дитячого мислення археповими колективними засадами людського мислення, з колективним розумом. В такому архетиповому значенні розкриваються ігрові функції сюжетно-драматургічних прийомів в дитячій опері, включаючи і її музичну сторону» [10, 6].

Ще один експериментальний театр було створено у 1991 році в Москві -Дитячий музичний театр Школи їм.. Гнєсіних. Його художній керівник Лев Колов с творцем нової «версії» опери-пастіччіо – синтез-опери. Він об'єднує музичні твори багатьох композиторів зі своєю власною музикою і презентує, по суті, сучасне оперне аранжування музики відомих композиторів. Таким чином ним створені опера-памфлет «Король Матіуш І» на текст Януша Корчака, опера-епос «Асгард» за скандинавським епосом «Старша Едда» і «Молодша Едда», опера-притча «Гидке каченя» або синтез-опера «Кокінвакасю». Дані твори з великим успіхом ставляться у Москві і збирають позитивні відгуки спеціалістів.

Таким чином ми хочемо довести, що систематична робота з дітьми музично-театралізованою діяльністю – умова розвитку творчих здібностей, здатності до творчого самовираження, формування театралізованих здібностей дітей та формування їхніх естетичних смаків.

Розглядаючи історію жанру дитячої опери в Україні, слід почати зі значного внеску у поширенні на Слобожанщині музичної культури та хорової освіти в кінці XIX- на початку XX ст. Харківського музичного гуртка. Найбільш активний період його роботи, як визначають науковці, пов'язаний з діяльністю П. Кравцова – відомого громадського діяча, лікаря, вчителя співів Педагог вболівав за стан розвитку дитячої хорової освіти у місті, вбачаючи його вплив на моральні, духовні і фізіологічні особливості учнів, а також суттєву роль у формуванні загальної культури. Саме з цією метою у роботі Музичного гуртка значне місце посідали постановки дитячих опер Ц. Кюі «Сон Мандарина», А. Айта «Попелюшка» та «Червона шапочка», Б. Брянського «Музиканти», І. Сокальського «Ріпка», М. Лисенка «Коза Дереза», Е. Гумпердінга «Семеро козенят», «Кіт, козел та баран», «Король Жаба», Л. Лісовського «Именины розы».

Написанням лібрето для дитячих опер займалися відомі українські письменники. Олена Пчілка багато працює як дитяча письменниця після революції 1917 р., у 1919 р. нею написана дитяча опера „Дві чарівниці». Олександр Олесь в останні десятиріччя життя займається переважно інсценізацією народних казок, написанням лібрето для дитячих опер.

Досі маловідомими залишаються численні дитячі опери наших композиторів: Лисенко М. В., дитячі опери «Коза-дереза», «Зима i Весна» Сокальський Володимир Іванович, дитяча опера «Ріпка» (1900) ; Стеценко Кирило, дитячі опери «Івасик-Телесик», «Лисичка, котик і півник», «Пан Коцький»; Лопатинський Ярослав Йосипович, дитяча опера «Зірка щастя» (20-і рр., незакінчена) ; Тележинський Михайло, дитяча опера «Дід Мороз», 1930-ті роки; Аркадій Філіпенко, дитяча опера «У зеленому саду» (1967) ; Л. Колодуб «Пригоди на Місісіпі», дитяча оперета (у співавторстві з Ж. Колодуб) 1967 рік; Ю. Рожавська, дитяча опера „Казка про загублений час” (лібретто композитора та Л. Компанієць за однойменною п”єсою Є. Шварца у 1971 році, постановка І. О. Молостової; Птушкін Володимир Михайлович, український композитор, піаніст, педагог з Харкова: дитяча опера “Дива дивні” (за казкою О. Пушкіна, 1986) ; дитячі мюзикли – “Солдат і Настінька” (1980), “Ну-бо, Гуллівер” (1982), “Пригоди Бартеші” (1983), “Дерев'яний король” (1993) ; Довженко Валеріан Данилович, дитяча опера «Пригоди Зайця» (1982) ; Людмила Самодаєва, «Король та посмішка» 1989, дитяча опера для 6-ти дитячих голосів, дитячого хору та дитячого ансамблю; Щербаков Ігор Володимирович, «Пастка для Відьми», дитяча опера на дві дії. Лібрето Г. Конькової та Ф. Млинченка (за мотивами опери К. Стеценка «Івасик-Телесик») (1997) ; Стецюн Микола Григорович, дитячі опери «Коли звірі говорили» за казками І. Франка (1998), «Три мішки хитрощів» за казками І. Франка (1991), оперета для дітей «Котигорошко» (1996) ; Алексєєнко Борис Васильович, дитяча опера «Миша-розтелепа»; Богуславський Костянтин Євгенович, дитяча опера-гра «Андрійко-козак»; В. Копасова (викладач чернігівської музичної школи) дитяча казкова опера «Снігова королева»; Марія Куц, дитяча опера «У мурашок все в порядку»; Віталія Кирейка “Лісовою піснею”; Юлія Мейтуса “Ярославом Мудрим”; Плющик Єлизавета Василівна, дитячі опери «Круть і Верть», «Вовчик-братик та лисичка-сестричка», «Рукавичка» (лібрето Плющика В. П.) ;

Карпенко Євген Віталійович, дитячі опери «Дюймовочка», «Самая красивая», «Белоснежка и семь гномов», «Чарівне люстерко», «Стрекоза и муравей», «Срібна дівчинка», «Лілея», «Пилигрим». Остання написана на словесний текст В. Пузанова, в ній загальна ідея взята з Біблії, але автори відмовившися безпосередньо використовувати християнську символіку і терміни, замінили їх умовними художніми знаками з тим, щоби ця опера була зрозуміла дітям будь-якої релігійної конфесії; опера йде в Сумах з 2005 року та збирає повні зали захоплених глядачів.

На сьогоднішній день на теренах України дитяча музично-театральна діяльність в основному презентована у вигляді