+3 8(066) 185-39-18
fце, перш за все, повна зосередженість духовних і фізичних сил людської природи, а талант – це подовжений, тривалий період уваги.
Ефективним засобом залучення учнів до творчості є варіантне вирішення художньої проблеми. Створення варіантів, їх перебирання й оцінювання, вибір найкращого виступають важелями активізації творчої енергії учнів, спонукання їх до творчих пошуків.
Індивідуальна та колективна творча діяльність дозволяє визначити та розвивати індивідуальні особливості учня й унікальність навчальної групи. Завдяки творчості дитина виявляє свої здібності, довідується про «сильні» сторони своєї особистості. Досягнення успіху в тому чи іншому виді діяльності сприяє формуванню позитивної Я-концепції особистості учня, стимулює здійснення дитиною подальшої роботи із самовдосконалення та самобудівництва свого «Я».
Сучасне соціальне життя характеризується дедалі більшою складністю та непередбачуваністю, зумовленими величезними суспільними та технологічними змінами, що відбуваються нині. Як зорієнтуватися в цьому багатоаспектному, багатовекторному житті та не стати маргінальною особистістю і, водночас, зреалізувати свій потенціал та досягти відчуття соціальної комфортності чи бодай належного соціального самопочуття – усе це вимагає від індивіда напруження фізичних, інтелектуальних, духовних сил або, іншими словами, майстерності жити, вміння налагоджувати доцільні взаємини із соціумом, найближчим оточенням та із світом власного «Я».
У дослідженнях особистісної самореалізації останніх років (О. Баришевої, Т. Більгільдєєвої, В. Зарицької, Н. Корчакової, Л. Левченко) зазначається, що вагомою детермінантою розвитку особистості є колектив, спілкування та її участь у різних видах творчої діяльності. При цьому творчим особистостям притаманна внутрішня самомотивація.
У філософській літературі феномен творчості пояснюється як процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні та духовні цінності та являє собою здатність людини з матеріалу, який надає дійсність створювати нову реальність що задовольняє різноманітні суспільні потреби [17]. Естетична теорія наголошує на важливості в цьому процесі творчої особистості – первинності статусу митця [15].
У педагогічної літературі зустрічаються такі визначення поняття «творчість»: В. О. Сухомлинський розглядає творчість як діяльність, у котрій розкривається духовний світ особистості [7]; Б. В. Асаф’єв писав, що творчість сприяє більш глибокому засвоєнню музичного матеріалу і розвитку музикальності дітей [4].
Слід зазначити, що поняття «творче самовираження» тісно пов'язане з поняттями «творча діяльність» та «креативність». Творчою вважається така діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове – чи предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що веде до нових знань про світ, або почуття, здатне відображувати нове ставлення до дійсності.
У сучасної психології та педагогіці з'явився термін креативність (від лат. creativo – творення). Це інтегральна властивість особистості, творчий потенціал, творчі можливості людини, які проявляються в інноваційних перетвореннях у всіх сферах життя – мисленні, почуттях, спілкуванні, пізнанні, окремих видах діяльності і т. п. Структура креативності включає в індивідуальних варіантах своєрідне й унікальне поєднання мотиваційних, емоційних, інтелектуальних, комунікативних креативних явищ, а також компетентність[59]. Найвагоміший внесок у розвиток психологічних теорій творчості було зроблено вченими XX століття. Особливо слід виділити групу закордонних дослідників, що розглядали різноманітні аспекти мислення в зв'язку з проблемою креативності. Серед них відомі психологи Е. Торранс, К. Тейлор, Дж. Гілфорд, К. Роджерс, А. Маслоу. Сучасні психологі намагаються розглянути особливості творчого мислення і діяльності в межах прояву особистісних властивостей людини, її здатності до творчого самовираження.
Так, розглядаючи творчість як процес вирішення задач, в результаті якого з'являється деякий новий результат, Тейлор виділив декілька типів визначення феномену творчості:
1) творчість як створення нової цілісності;
2) творчість як вироблення чогось нового, як створення інноваційного продукту;
3) творчість як самовираження, як праця свідомості в «чистій зоні», у недослідженій галузі, не обмеженій минулим досвідом.
Цей процес повинен бути цілеспрямованим і керованим. Оскільки життя вимагає, щоб учень загальноосвітньої школи був здатний виважено підходити до планування і здійснення власного життя у відповідності з законами і нормами поведінки в суспільстві, де він живе, то йому потрібна системна цілеспрямована психологічна підтримка і допомога у самопізнанні, самоактуалізації, самовизначенні та самореалізації там, де він цього потребує.
Особистісно зорієнтований підхід на творчих заняттях- методологічна орієнтація в педагогічній діяльності, що дозволяє за допомогою опори на систему взаємозалежних понять, ідей та способів діяльності забезпечувати та підтримувати процеси самопрояву, саморозвитку та самореалізації особистості дитини, розвитку її неповторної індивідуальності.
Гаврилюк В. Ю., розглядаючи процес формування пізнавально – творчої діяльності самовдосконалення учнів, пропонує три етапи розвитку [7, 96].
На підготовчому етапі процесу формування творчої діяльності учнів, вчитель має забезпечити:
‒ досягнення прогностико-діагностичного рівня розвитку творчої діяльності на основі самопізнання та самовизначення особистості, готовність до переходу на рівень активного засвоєння нових способів пізнавальної та творчої діяльності;
‒ формування в учнів загальної уяви про творчу діяльність та її основні компоненти;
‒ пробудження в учнів пізнавального інтересу до творчої діяльності, корекцію самооцінки внутрішніх творчих потенцій;
‒ сформованість вміння планувати та практично реалізовувати власну творчу ініціативу.
Творча діяльність має наступні характерні ознаки: новизна, оригінальність (творчий стиль, багатство індивідуальної натури), комунікація (самовираження та самореалізація), ціннісність (соціальна й особиста), незапланованість, надситуативність, безкорисливість творчої діяльності тощо. Основою творчої активності учня є виникнення й розв'язання творчого завдання, проблемної ситуації, а джерелом – внутрішній саморух особистості до творчої самореалізації та самовдосконалення.
Отже, формування здатності до творчого самовираження дитини у процесі музично – театральної діяльності