+3 8(066) 185-39-18
fдушах дітей, поступово виростити розвиненого, чутливого до краси громадянина» [Карпенко, с. 1].
Метою музично-естетичного виховання учнів засобами дитячої опери є розвиток творчого потенціалу та здібностей до творчого самовираження її учасників. У процесі занять та репетицій педагогічним колективом вирішуються наступні завдання:
‒ Дидактичні – розширювати обізнаність дітей у сфері оперного мистецтва, формувати навички володіння засобами музично-театральної виразності (словесна та музична інтонація, дикція та артикуляція, міміка, жести, хода) ;
‒ Виховні – виховувати інтерес до музики, сценічно-театрального мистецтва, ставлення до акторської діяльності;
‒ Розвивальні – розвивати активне сприйняття музики засобами дитячої опери, емоційну сферу та творчі здібності дитини.
Завданням інтегрувального етапу процесу формування пізнавально – творчої діяльності учнів є:
‒ досягнення учнями рівня активного засвоєння способів творчої діяльності та їх свідомого використання;
‒ подальше відпрацювання учнями практичних умінь самоорганізації, саморегуляції, самоконтролю і конкретних предметних умінь здійснення пізнавальної та творчої діяльності;
‒ розвиток творчих здібностей учнів у різних формах творчої діяльності.
Креативний етап процесу формування творчої діяльності учнів має на меті досягнення:
‒ стійкої творчої спрямованості у всіх видах діяльності;
‒ високого рівня розвитку мотивації творчої діяльності, що дозволяє особистості реалізувати свій творчий потенціал;
‒ розкриття неповторної індивідуальності вихованця, винятковості власної творчої діяльності що має оригінальний перетворювальний характер.
В оцінці вміння дітей складати різні види розповідей (сюжет, сценарій) у театралізованій діяльності важливо було з’ясувати умови організації процесу розповідання, що стимулювали творчі прояви дітей: використання наочної основи – ігрового поля, набору іграшок тощо; словесної основи – заданого літературного тексту, на підставі якого дитина складає сценарій шляхом уведення діалогів, нових персонажів для подальшого розігрування в театралізованих іграх. У першій серії завдань дітям пропонували скласти сюжет на наочній основі за темою: «Пригоди на лісовій галявині», розповісти його, супроводжуючи розповідь показом (матеріалом до завдання слугувала «рамка – ігрове поле», оформлена у вигляді лісової галявини), змінити сценарій на основі введення до заданого тексту нового персонажа (колобка), розіграти новий сценарій у театрі іграшок; самостійно перетворити літературний сюжет (текст) на сценарій для театралізованої вистави (дітям читали оповідання В. О. Сухомлинського «Як котові соромно стало», надалі експериментатор пропонував розробити власний сценарій за цим оповіданням і розіграти його в театрі: «Поміркуй, про що б могли розмовляти кіт та горобці, чим вони могли займатися і склади про них розповідь»).
Робота на репетиціях дитячої опери з метою формування творчого самовираження дітей має три напрямки: формування співацько-виконавських умінь; розвиток навичок сценічної мови; здатність презентувати музичних героїв, їх образи засобами міміки, і тіла в цілому, пластики рухів.
І хоча опера для молодших школярів невелика за об’ємом (як правило, триває до 30 хвилин), підготовка вистави – процес складний, тривалий і потребує багато терпіння, наполегливості та систематичності у роботі.
Процес постановки опери можна поділити на окремі етапи:
1. Підготовчий етап:
‒ попереднє ознайомлення з твором, проведення художньо-педагогічного аналізу окремих складових, обговорення;
‒ вирішення організаційних питань (розподіл ролей та визначення виконавців таких обов’язків: ведучого, концертмейстера, художників-оформлювачів, дизайнера, режисера, балетмейстера, хормейстера та інших).
2. Робота над постановкою вистави:
‒ опрацьовування музично-драматичного матеріалу (вокально-хорова робота з солістами та хором, засвоєння оперних партій солістами, хором, ансамблями в конкретній сценічній дії;
‒ вирішення дизайну костюмів та оформлення сцени;
‒ проведення репетицій окремих частин опери (епізодів, картин) ;
‒ проведення загальних репетицій (робочих та генеральної у костюмах та декораціях) ;
‒ прем’єра вистави.
3. Обговорення результатів виступу.
Ефективним для вирішення творчих завдань можуть стати такі форми роботи: виконання вправ на зміну тембру голосу ат інтонації (перевтілення в образ миші, ведмедя, лисиці, вовка, ягняти) ; декламування віршів; розігрування сценок за певним сюжетом; колективне виконання казки або оповідання; перевтілення в різноманітні предмети та явища природи (грім, річку, ліс, стіл, годинник тощо) ; надання героям та явищам музичних характеристик (самостійне створення пісень для Вовка, Козенят, Івасика-Телесика) ; розігрування народних календарних обрядів з розучуванням супроводжуючих їх пісень.
Результатом ефективного проведення репетиційних занять дитячої опери та правильно вибудованого процесу залучення дітей до дитячого оперного мистецтва стануть:
‒ всебічний розвиток творчої особистості;
‒ розширення та збагачення елементарних уявлень дітей про музичний театр, оперно-театральну термінологію;
‒ розширення світогляду дітей через знайомство з кращими зразками оперного мистецтва та дитячих опер;
‒ збагачення матеріальної бази ЗОШ декораціями, костюмами та іншими атрибутами дитячої опери за безпосередньою участю батьків;
‒ активна участь батьків, дітей, викладачів музики у постановках дитячої опери на святах, конкурсах, фестивалях.
‒ удосконалення виконавських вмінь дітей у створенні художнього образу, використання з цією метою ігрових, пісенних та танцювальних імпровізацій;
‒ збагачення і активізація словника дітей. Розвиток монологічної та діалогічної мови;
‒ розвиток пам’яті, музичного слуху, мислення, уяви, уваги дітей;
‒ виховування гуманних почуттів дітей. Розвиток прагнення бути чуйними до дорослих та дітей, виявлення уваги до їх душевного стану, радість від успіхів однолітків.
Для організації особистісно-зорієнтованої навчальної взаємодії пропонується застосовувати такі прийоми та методи:
‒ актуалізації суб'єктного досвіду учнів;
‒ розповіді діалогу;
‒ створення ситуації колективного та індивідуального вибору; дискусії;
‒ ігрові методи;
‒ саморефлексії;
‒ Моделювання морально-виховного впливу.
При організації музично-театральної діяльності враховували наступні принципи:
При організації діяльності