Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст.

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
36
Мова: 
Українська
Оцінка: 

а вершка сине, в       чоботах»}9 Обидва хлопці – один з яких уже дорослий, а інший ще неповнолітній – описані однаково. Увагу звернули, в першу чергу, на одяг (який був абсолютно «дорослий»), бо він найперше кидався у вічі, а також тогочасному простолюду важко було поміняти свою вдяганку на якусь іншу. Дорослий одяг поєднувався в описі з двома ознаками підліткового віку: відсутністю вусів чи бороди, а також вуграми. Прикметно, що обидві вони притаманні як неповнолітньому, так і формально дорослому, що свідчить про умовність вікових поділів.

Імовірно, що вугри або ж прищі й у ранньомодерну добу були невід’ємним візуальним атрибутом підліткового віку. У квітні 1763 р. Григорій Сковорода в одному з листів до 18-річного спудея харківського колегіуму Михайла Ковалинського зворушливо просив його не давити прищ на обличчі: «Прищ, який вискочив на обличчі, благаю, не чіпай і не колупай. Учора я вжахнувся, випадково почувши, що для багатьох такі прищі, які здавалися незначними, були смертельними саме тому, що їх роздирали»   .
Ще однією специфічною ознакою дитинства М. Делімата називає любов дітей до ігор і забав; за соковитою заувагою польської дослідниці, дитина в середньовіччі постає як істота невинна, свавільна, охоча до ігор і забав; вона оточена мініатюрними знаряддями праці, зброєю і т. д.   Дослідження на українському матеріалі дозволяють обережно констатувати, що «ігровий» вік у ранньомодерну добу був доволі коротким, адже дитина повинна була працювати. Уже у віці 10-14 років діти масово фігурують в обліковій документації як робітники, наймити, «слуги», учні, багато з них ще й отримували платню за свою роботу   . Виконання обов’язків робітників поєднано з такими важливими аспектами, як мобільність та самостійність. Серед стародубських підлітків, які мешкали поза родиною, близько половини були вихідцями з сіл полку, решта – місцевими жителями. Останні могли мати в місті батьків, але жити нарізно і найматися до різних людей. 12-річний стародубський обиватель Самійло Федоров жив самостійно «с пропитания», бо «отец его своего двора не имеет, а живе нанимается в разного звания людей»23. Після 14-річного віку трудова мобільність підлітків значно зростає; за даними Генерального опису
Переяслава, у місті в 1766 р. хлопців віком 15-19 років було майже удвічі більше, аніж 10-14, більшість із них чітко ідентифікується джерелом як наймити, котрі прийшли переважно з сіл Переяславського полку .
Проблеми, пов’язані з працею, мобільністю й самостійністю, вказують на відмінності поміж реальними віковими рамками дитинства і правовими нормами. Врахування таких невідповідностей покладено в основу історико- демографічного підходу до окреслення вікових рамок дитинства у ранньо- модерну добу. Так, в основу найпоширенішого способу поділу населення на великі вікові групи покладений критерій не дорослості, а активного віку. Відповідно, на дитинство припадає віковий проміжок 0-14 років, а з 15 років розпочинається активний вік, котрий триває до 59 або 64 років . У даному випадку критеріями активності є висока мобільність, зайнятість, статева зрілість, можливість зачаття та народження, відповідний фізичний стан організму. На думку сучасних українських істориків-демографів, подібний поділ відповідає суспільним уявленням в Гетьманщині про дитинство (0-14 років), зрілий вік (15-59 років) і старість (60 років і більше). Саме так розподіляли населення укладачі Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 рр.  .
Зрештою, ще одним важливим (імовірно, вирішальним) кроком у дорослий світ був акт шлюбу. Як пише М. Делімата (цитуючи святого Ісидора Сивільського), кінець дитинства дозволяв укладати шлюбний зв’язок . Нагадаю, що ЛС встановлював шлюбний вік для хлопців 18, а для дівчат – 13 років. Однак в реальності більшість шлюбів укладалися пізніше, так з 83-х чоловіків віком 20-24 роки, зафіксованих у Генеральному описі Переяслава 1766 р., одруженими були тільки 6, а зі 190 жінок віком 15-24 років заміжніми значаться 40 . Відповідно, і середній вік вступу в перший шлюб для чоловічого населення Переяслава (станом на 1766 р.) становив 25, 7 років, для жінок – 22, 5 років. Для населення Полтави, за даними Генерального опису, середній шлюбний вік становив для чоловіків – 28, 1 років, для жінок – 22, 3 років . Для сільського населення Стародубського полку аналогічні показники дорівнювали 23, 7 і 19, 1 років відповідно . За дослідженням російського історика Бориса Міронова, у кінці XVIII ст. у Центральній Росії середній вік наречених становив: для дівчат 15-16 років, для хлопців 16-18 років. Російський учений відзначив, що в містах брали шлюб на рік-два пізніше, ніж у селах . Як зауважив Володимир Маслійчук, шлюб був однією зі сходинок дорослішання, своєрідним лакмусовим папірцем повноліття. Тож не всі, хто мав право на укладення шлюбу, були готовими до нього, і навіть 22-річному хлопцеві могли відмовити у дозволі на одруження, мотивуючи це його молодістю .
Вочевидь, що сприйняття «дорослості» кожного конкретного підлітка залежало від поєднання його зовнішніх ознак (статура, риси обличчя, тощо), поведінки, виконуваних соціальних ролей. Цікавий, хоча і казуальний, приклад стосується тринадцятилітнього ворожбита Федора Дрофи. Допомагаючи трьом братам Товстухам розчаклувати їхню ниву, хлопець змушував останніх ходити навколо земельної ділянки й махати над нею палицями. Потім він знайшов місцевих виборного та десяцького і з ними загнав на зачароване поле «відьму» Меланью Ярмачку, котру змусили бігати нивою і збирати на себе
Фото Капча