Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст.

Акушерською практикою займалися жінки, які на такий спосіб старалися покращити своє матеріальне становище; так, у 60-х рр. XVIII ст. у Ста- родубі «бабами» були переважно наймички, особи з низьким матеріальним становищем. Дані Генерального опису дозволяють припустити, що одна така акушерка могла приймати до 50-55 пологів на рік . Зрозуміло, що у тогочасних умовах баба не могла діагностувати хвороби і відхилення, до того ж її дії ґрунтувалися на власному досвіді та системі забобонів, тому дитина могла й не пережити акту пологів.

Ранньомодерній Європі був притаманний надзвичайно високий рівень дитячої смертності. За дослідженнями Б. Міронова, в Росії XVП-XVШ ст. 25-30% новонароджених не доживали до року, а 57-58% – до 5 років . Така смертність була притаманна й класичному місту; за дослідженнями Д. Мо- равицької, у Львові XVIII ст. показник смертності дітей до 5 років подекуди сягав 60%  . У Торуні в 1769 р. з 213 померлих католиків 114 були дітьми до 14 років. А дитяча смертність загалом на теренах міста сягнула 64%, хоча в інші роки вона була нижчою. У 1775-1789 рр. серед усіх померлих протестантів у Торуні 20, 8% були дітьми до року або ж 35, 2% – дітьми п’яти років і молодші . У французькій провінції Прованс з 4844 дітей, що потрапили до притулку Сен-Жан з 1722 по 1767 рр., вижили 2224 (46%)  .

На матеріалах Гетьманщини дитяча смертність практично не вивчалася, тож і коефіцієнти її у проміле (подібно до вказаних вище) не визначені. Специфіка джерельної бази (переважно метричні книги) спонукала дослідників до визначення іншого коефіцієнту – «вірогідності доживання до п’ятирічного віку». За підрахунками Олени Замури, такий коефіцієнт для населення містечка Сорочинці Миргородського полку становив 0, 420 . Це означає, що тільки 420 сорочинських дітей з 1000 (тобто менше половини) мали шанси дожити до п’яти років, інакше кажучи, дитина, охрещена в Сорочинцях, мала більші шанси померти, аніж стати дорослою. Мої обчислення аналогічного коефіцієнту для сусіднього сотенного містечка Яреськи на 1762-1766 рр. показали майже аналогічне значення – 0, 460 . Наголошу на тому, що йдеться про роки, у які не зафіксовано епідемій (епідемія чуми 1770-1771 рр. взагалі оминула ці містечка) чи голоду. У несприятливі роки рівень смертності мав зростати стрімкіше.

Високий рівень дитячої смертності позначався і на ставленні до неї. В сучасних умовах смерть асоціюється з людиною літнього віку, у ранньомодерну добу вона, навпаки, була пов’язана з дитиною. У тих же Яреськах абсолютна більшість смертей (62%) припадала на дітей віком 0-14 років. Кожний третій запис в книзі «о усопших» стосувався дитини віком до року, кожен п’ятий – віком 2-4 роки, кожен десятий – 5-14 років . У цьому плані Яреськи майже не відрізнялися від сусіднього сотенного містечка Сорочинці Миргородського полку. Там, за дослідженням Олени Замури, у 1741-1786 рр. діти віком до 14 років серед померлих складали 57, 4%, дорослі – 28, 8%, особи похилого віку – 13, 8%  .

У дослідженні дитячої смертності важливими є її показники відповідно до вікової структури. Для цього використаю зведену відомість метричних книг церков Київської єпархії за 1778 р.   (див. мал. 1.) Графік наочно показує, як різко знижується число дитячих смертей (позначено на осі «Х») залежно від віку (позначено на осі «У») : якщо однорічних дітей померло 3751, то дворічних уже – 1509, трирічних – 1012 і т. д. При цьому рівень смертності стабілізується приблизно з шестирічного віку .

Вікова структура дитячої смертності населення Київської єпархії переконує, що однорічний вік був найбільшою зоною ризику. Цей факт підштовхує звернути увагу на «неонатальну смертність» (або ж смертність новонарод-

 Київської єпархії у 1778 рр.

жених) ; це поняття позначає смертність дітей від народження до 28-денного віку. Спеціальних досліджень неонатальної смертності в ранньомодерну добу не вдалося віднайти (зустрічаються лише констатації її великого рівня), однак навіть станом на 80-ті рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи частка померлих на першому місяці життя складає 60-80% серед померлих віком до 1 року. Основними її причинами вважаються вроджені вади розвитку, травми при пологах, асфіксії, пневмонії, діагностика і лікування яких ускладнені навіть сьогодні66. У ранньомодерну добу такі проблеми мали виникати частіше хоча б через умови пологів і рівень так званого «акушерства». Проблема неона- тальної смертності змушує задуматися про значний пласт дитячої смертності, не зафіксований в обліковій документації. Навіть метрична книга фіксує саме акт хрещення, а не народження, тож між цими подіями проходив певний час (мінімум тиждень), за який частина дітей могла померти. У щоденнику священиків Кернецьких (1780-ті рр.) є записи про виняткові хрещення в день народження «ради опасности страха смертного»   .

Загроза, що нависла над немовлям уже в силу його віку, відчувається у вітальних листах з приводу народження дитини: батькам новонароджених бажали, аби їхнє чадо «многодетного сподобилася узнавати возрасту», або ж «дай Боже совершенный