Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст.

Такими слугами або робітниками в Румянцевському описі Стародуба записано 48 дітей (14 хлопчиків і 34 дівчинки). Наймолодшою з них була «служанка» Ганна, якій на час перепису виповнилося 5 років. Малоймовірно, щоб дівчинка могла виконувати якусь серйозну роботу, скоріше за все, її взяли у найми на «виріст». У тодішньому соціумі навіть побутував відповідний термін – «виросток» – на означення прийомних дітей або слуг, що виросли в домі господаря118. Зокрема, серед робітників возного Івана Сороки записана й 8-річна Фотинія, «взята с малолетства на пропитание»119. Однак такі випадки в Стародубі поодинокі, більшість наймитів були віком 10-14 років. Ці діти описуються в джерелі терміном «работник ево» або «работница ево» разом з зазначенням часу, на який вони наймалися120.

Ні форма запису, ні його зміст не відрізняються від того, як записували дорослих наймитів. Основна відмінність полягала в оплаті праці, адже більше половини дітей її взагалі не отримували, а працювали лише за харчі та одяг. Претендувати на платню могли діти віком 10-14 років, вони отримували 1-1, 5 карбованці нарік (дорослі наймити – 3-4, 5 крб.) : «Работница родимка стародубовская мещанского звания Устинья нанимается в год за 1 р. 20 к. на одежи и харче хозяйском»121. Найбільшу платню серед дівчат (2, 5 крб.) отримувала 12-річна Феодосія «евреева дочь»122, а серед хлопців –               14-річний Тимофій Климов: «работник слободы Климов житель Тимофей Петров нанимается в год по четыре рубля на одежде и харчах хозяйских»123. Тимофій був російським старовіром-розкольником; таких дітей- наймитів, як він, у переписі міста зафіксовано ще п’ятеро. Характерно, що всі вони були хлопцями й мали порівняно вищий заробіток, ніж їхні однолітки православного сповідання, які наймалися виключно до своїх одновірців124. Жодного старовірця не було серед дітей, які жили у дворах своїх господарів «без найму, з-за пропитания». Таких нараховано 34, із них – 17 хлопців і 17 дівчат. Вони були різного віку, належали до різних станів, могли бути як уродженцями Стародуба, так й інших місцевостей. Наприклад, п’ятирічна Домініка «Карпова дочь [... ] родимица Стародубовская звания мещанского», або ж у міщанина Степана Ведмедя «на пропитании Демьян Максимов сын» дванадцяти років. У окремих випадках джерело повідомляє, що дитину взяли в сім’ю як вихованця: «взята на воспитание» чи «взята с малолетства на пропитание»125.

Можна лише здогадуватися, для чого ці діти бралися в такі сім’ї: як дешева робоча сила чи як вихованці з подальшим усиновленням (удочерінням). Зустрічаємо лише одну згадку, де чітко зазначено, на яких умовах перебувала дитина в новій родині: «взятая вместо дочери девка Мария». Дівчинка була єдиною дитиною в сім’ї 35-річного міщанина Івана Цирульника та його 30-річної дружини. Враховуючи вік подружжя, можна припустити, що власних дітей вони не мали (імовірно, через безпліддя одного з партнерів), а тому удочерили Марію. Їй на момент перепису виповнилося лише чотири роки, отже, дівчинку взяли зовсім малою, можливо, немовлям       .

Вочевидь, становище дітей-наймитів було різним. Розкольники, що наймалися до своїх одновірців, на думку сучасних дослідників, могли перебувати на правах молодшого члена родини . Іншим дітям, імовірно, щастило менше: у 1770 р. у Лубенському острозі було ув’язнено Івана Ковенка, який забив «находящегося у него в услугах» хлопця Олексія Архипенка (у назві архівної справи Архінянка – І. С.). На допиті Ковенко зізнався, що хлопець провинився, бо не прибрав соломи на току й не відкидав гною біля хати, за це хазяїн «един- ствено толко три раза неболшою лыковою паличкою по плечах ударил»12*.

Загальновідомо, що побиття палицею в той час було найпоширенішим способом покарання. Інколи все закінчувалося трагічно. У серпні 1765 р. житель містечка Глинська Лубенського полку Андрій Кухар, повернувшись додому напідпитку, вступив у суперечку зі своїм малолітнім робітником Федором (бо наймит, мовляв, не вичистив коня), під час якої його вбив. На допиті Кухар говорив, що бив Федора по плечах і лише раз потрапив по голові, від чого, мовляв, у того лопнула якась застаріла болячка, що й спричинило смерть   . Однак огляд тіла загиблого виявив не застарілу болячку, а проломлений череп. Як з’ясувалося, Кухар виховував робітника вилами .

Частина дітей, 10 хлопчиків і 12 дівчаток, жили в сім’ях родичів (братів, сестер, тіток, тощо). Привертає увагу випадок, коли в одному дворі жили 6 братів. Найстарший – 30-річний Йосип разом із дружиною й дітьми проживав у одній хаті, а в іншій – його п’ятеро братів, трьом з яких було 7, 11 та 13 років . З 80-річною міщанкою, вдовою Мотроною, жили «внуки ее»: хлопці віком 6, 9, 13 років та 10-річна дівчина   . Джерело опосередковано інформує про долю матері цих дітей: «сестры егоумершой дети»133. За словами О. Кошелєвої, діти (як, до речі,