«Джерелом влади в Українській державі буде народ-суверен» (яку державу прагла створити ОУН (р) наприкінці 1960-х – та у 1980-х рр..)

Один з провідників ОУН й співорганізатор IV Великого збору Організації З. Карбович писав у ті часи, що запорука перемоги української революції лежатиме також і у тому, що “зразу, у хвилину зриву радикальним шляхом безоглядно здійснюватиметься наша національно-патріотична і соціальна програма”, тобто “українська влада узаконюватиме зразу всі соціальні здобутки української національно-визвольної революції” [6, с. 284].

Новий правопорядок видання законів і декретів, до часу поки національна Конституанта України не виробить нові кодекси українського правосуддя, встановлюватимеУДПравління. До поки УДП не видасть нових законів, місцеві українські суди, обрані чи покликані, виконуватимуть судівництво відповідно до існуючих на той час революційних законів. При цьому, за умови активного і позитивного ставлення до революційно-збройної визвольної боротьби України, буде гарантовано свободу слова, преси, культурної творчості, зібрань та асоціацій. УДП покликане буде гарантувати правопорядок, свободу громадян, особисту безпеку і недоторканість майна в рамках законів воєнного стану. Усіляка ж діяльність, що може розкладати націю у її боротьбі за незалежність, буде суворо заборонена і карана згідно з революційними законами [17, с. 136-137].

Слід зауважити, що в “перехідних” положеннях не було нічого вказано про збереження/реформу/скасування окремих ознак системи ув’язнення (ГУЛАГу) тощо. Заради справедливості відзначу, що тема ця поміж правниками ОУН підіймалася. Зокрема Є. Орловський наголошував, що відразу треба скасувати усі концтабори: “Ніяких концтаборів не буде в Україні. Так треба ставити справу! ” [10, с. 65]. Він також волів, аби в Українській Державі було ліквідовано таємну політичну поліцію, а права поліції обмежувалися б законом (проте було застережено, що тут слід випробувати зразки англо-саксонської дійсності й, натомість, уникати німецького зразка).

Щодо релігійного життя, то ОУН запевняла, що українська революційна влада надаватиме всебічну підтримку християнській Церкві і релігійному відродженню, а також іншим релігіям, що не противлюватимуться державному становленню України. Російську ж державну Церкву (РПЦ), як інструмент російського імперіалізму, буде розпущено.

Передбачалося запровадження загальної військової повинності, а усе життя нації й окремих громадян буде підпорядковане вимогам воєнного стану: “як консеквенція тотальної війни нації головним завданням у переходовому етапі буде мілітаризація всього життя” [17, с. 137]. У цьому стані тотальної повстанської війни кожен патріот України, відповідно вишколений і озброєний, у кожній ситуації і на кожному місці перебування, повинен буде відкривати фронт боротьби проти ворога, нищити систему його владарювання у всіх ланках життя. Кожен патріот буде зобов’ язаний у цей перехідний час брати участь у саботажних і розкладових акціях на окупованій ворогом території та в його запіллі, а на звільнених територіях – у протидиверсійних акціях. На звільнюваних і звільнених теренах справу охорони і додержання порядку буде покладено на армію та на військову поліцію спільно з організованими самооборонними формаціями місцевого населення. Усі члени таких збройних формацій, як і всіх державних та інших інституцій, складатимуть присягу на вірність Українській державі. Бійці інших національностей будуть об’ єднані в національні частини, а у випадку потреби та можливостей (за відповідного бажання) їм буде надано допомогу у поверненні на батьківщину для організації боротьби за державну незалежність їхньої Вітчизни. До такої протиросійської боротьби мусять включитися й українці, що перебуватимуть за межами України, а міру доцільності й можливості повинні пробиватися на українські етнографічні території.

Завданням українців у вільному світі буде:

а) докладати всіх зусиль для визнання вільними державами Українського Державного Революційного Правління та Української Повстанчої Армії, що знаходитиметься у стані війни (відповідно до Гаазької конвенції, пп. 1, 2, 1899/1907 та Женевської конвенції від 1864, 1929 та 1949 рр.) ;

б) домагатися для них технічно-воєнної підтримки;

в) організувати і включати українських добровольців, зокрема добре вишколених в чужих арміях, до визвольної боротьби в Україні;

г) протиставитися ворожій антиукраїнській пропаганді та акції, спрямованій на збереження російської імперії;

г) організовувати якнайбільшу матеріальну допомогу українському народові і всебічно морально його підтримувати та ідейно озброювати;

д) ініціювати й організувати усіма новітніми засобами широкий політично-психологічний фронт проти ворога [17, с. 137-139].

В свою чергу Територіальні Управління мають подбати про нормальну роботу народних і середніх шкіл, а також вищих шкіл там, де цього вимагатиме потреба, тобто там, де старші за віком учні середніх і студенти високих шкіл вже не будуть потрібні для воєнної служби. УДП ж має подбати про унормалізування життя міст і сил, налагодження індустрії, сільського господарства, торгівлі і комунікації, подбати про забезпечення населення, а зокрема армії, харчовими продуктами і предметами першої необхідності. При цьому головна вага у цій роботі, особливо на початковому етапі, покладатиметься не на центральне Правління, а на Територіальні Управління.

З перших же днів визвольної революції мають бути закладені підвалини під новий економічний і соціальний порядок, спертий на господарській ініціативі, вільному ринковому господарстві при гармонійній співпраці і взаємодоповнюванні трьох секторів народного господарства – приватного, громадського і державного, з перевагою приватного. Будуть застосовані зусилля для стабілізації цін і