«Джерелом влади в Українській державі буде народ-суверен» (яку державу прагла створити ОУН (р) наприкінці 1960-х – та у 1980-х рр..) | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

персональної чести й вояцько-лицарських чеснот понад власне життя, – це закон законів українського вояка-революціонера; 2) гаряча любов до рідної землі та свого народу й досмертна вірність і жертовний обов’язок українського вояка; 3) не сліпа “аполітичність”, а об’єктивна і глибока політична грамотність та чесність, – це політична мораль українського вояка; 4) не рабський послух старшині, а культурне, свідоме й високопатріотичне почуття лицарської чести та службового обов’язку супроти Батьківщини й Товариства, – це моральна дисципліна українського вояка; 5) досмертне зберігання кожної таємниці, товариська любов та дружнє співвідношення з одночасною службовою субординацією, – це фізична дисципліна українського вояка; 6) дійсна, а не фіктивна, свобода Батьківщини, як суверенної, абсолютно ні від кого незалежної держави, – це політичний ідеал українського вояка; 7) гідний великої і славної нації лад у державі, де всі громадяни мають рівні права й обов’язки, – це політична програма українського вояка; справедливе унормування соціальних відносин у державі, яке не давало б підстав для клясової ворожнечі, – це соціальні постуляти українського вояка; свідомість того, що український націоналістичний світогляд і програма в’ яжуться з народом однокровною спільністю, – це політичне кредо українського вояка; мобілізація всіх сил народу, головним чином протии зовнішніх ворогів України, державними методами, – це ділова тактика українського вояка; 11) служба національній революції, звільнення своєї рідної нації від чужого панування та відбудова власної держави не поодинцем, а в організованих рядах свого революційно- лицарського товариства, – це велика честь і гордість українського вояка; 12) бути виконавцем усіх своїх обов’ язків і гідно стояти на висоті кожного, хоч би найтяжчого, завдання, не зважаючи на час, місце, ситуацію та обставини, – це найрадісніше патріотичне почуття українського вояка [14, с. 261-263].

Внутрішня охорона держави. Охорону ладу і порядку, зокрема й проти чужинних диверсій, мали би здійснювати органи внутрішньої охорони держави на всіх ступенях – органи поліції, міліції прикордонної сторожі тощо, які діятимуть на підставі Основного Закону та інших загальнозобов’язуючих законів [17, с. 145-150].

Культура і духовне життя. Основи культурної політики (її рутинними ідеями) в ОУНівській моделі Української держави мали стати ідеї Бога, Батьківщини, правди, справедливості, слави, волі, лицарства і влади української нації на українській землі. “Вони випливають із глибин духовости української нації, – зазначав IV Великий збір, – становлять саму суть українства, нав’язують до героїчних традицій боротьби нашого історичного минулого, ставлячи в осередку визвольний націоналізм, героїчний гуманізм Шевченка, післанництво вічного міста України – Києва, його воюючого християнства у довголітній боротьбі проти Москви – осередку тиранії, загарбництва і воюючого безбожництва” [17, с. 150].

ОУН була переконана, що в центрі культурного порядкування держави повинен стояти правдивий зміст гуманітарних наук. Тож, як зазначалося у проекті державної моделі майбутньої незалежної України, поглиблення і розбудова справжньої української культури, зберігання і відбудова історичних, національних і релігійних пам’яток в умовах вільної творчості – будуть предметом піклування державної влади. Зокрема в таких ділянках як: мова, література, мистецтво, архітектура, музика, релігія, етика, право, наука (державознавство, філософія, педагогіка, народна творчість). Особливу увагу в державній політиці планувалося звернути на піднесення культурно- етичного рівня, в тому числі народних театрів, кінотеатрів, телебачення, радіомовлення, самодіяльних гуртків та інших видів мистецької творчості.

Для всебічного розвитку культури і збагачення духовного і етично-морального життя всіх громадян, українська держава матиме за завдання забезпечити в Україні:

а) свободу слова й преси, віри і переконань;

б) свободу релігії та тих культів, які не суперечать суспільній моралі;

в) свободу творчості і розвитку в ділянках науковій, мистецькій, літературній тощо.

В Українській державі повинно було бути уможливлено зміцнення культурних взаємин з іншими народами шляхом взаємообміну культурними цінностями і культурної співпраці. Національні меншини в Україні матимуть забезпечене право плекати власну національну культуру у всіх її видах. Держава також мала допомагати матеріальному забезпеченню культурних, наукових і мистецьких працівників та дбати про підготовку відповідних нових кадрів.

Окрему увагу передбачалося приділяти народній освіті і вихованню молоді. Перш за все, в Українській державі мала бути національна школа. Національна школа не лише за мовою викладання, а й за змістом. У розбудові українського шкільництва мав бути застосований принцип єдності шкільної системи, при якій учні без перешкод змогли б переходити усі ступені навчання, починаючи найнижчим і кінчаючи найвищим.

Система освіти мала б охоплювати: дошкільне виховання до 6 років; обов’язкові народні школи; обов’язкові середні школи різних типів (класичні гімназії, реальні школи, технічні, комерційні і сільськогосподарські школи) ; високі школи різних типів (університети, політехніки, педагогічні академії, вищі військові школи, духовні академії, академії мистецтв, консерваторії та науково-дослідні інститути) ; позашкільну освіту; молодечі організації і школи для недорозвинених учнів. В українській освітній системі релігія також мала бути включена до шкільного навчального плану як обов’ язкова дисципліна, а її викладання планувалося зорганізувати так, щоб були враховані і задоволені релігійні потреби учнів усіх віросповідань. Освіта мала б бути безкоштовною у дошкільних закладах (передшкіллі), а також в народних і середніх школах різних типів. Держава також зобов’ язувалася дбати про забезпечення безкоштовного навчання і досліджень для здібної молоді у вищих школах. Крім того, в Україні були б допущені приватні школи, освітні установи та школи для