«Джерелом влади в Українській державі буде народ-суверен» (яку державу прагла створити ОУН (р) наприкінці 1960-х – та у 1980-х рр..)

Як тільки дозволять обставини, УДП має негайно змінити грошову систему, а державний валютний фонд буде творений на базі існуючих багатств України і праці її громадян.

Територіальні Управління повинні будуть запровадити земельну реформу через суцільну деколективізацію, переведення землі у приватну власність хліборобів, у визначених межах мінімуму і максимуму, враховуючи врожайність землі, характер господарства, величину родини тощо. Існуючі на той час технічні засоби мали би бути спільно використовувані в переходовому часі для засіву і збору всього врожаю. Кожна родина має бути забезпечена харчовими продуктами відповідно до кількості її членів.

Аби уникнути катастрофи голодом і забезпечити харчами армію, Територіальні Управління мали налагодити оподаткування селян-хліборобів. Відтак уникнення голодової катастрофи буде однією з центральних проблем української революційної влади, а отже й необхідно буде налагодити координацію зусиль сільського і міського населення, зокрема збройних сил, і вжиття превентивних заходів усіма державними і громадськими чинниками.

Національна Конституанта повинна була б впровадити кінцеві корективи до земельної реформи (розмір земельного фонду, фахових дослідних господарств, забезпечення переселенців-хліборобів, родин біженців тощо) та затвердити впроваджуваний революційним порядком процес деколективізації. Усе це мало б бути втілено в життя після вивчення проблеми кваліфікованою державною Комісією, спільно з органами місцевого самоуправління і речниками хліборобів-власників.

В ОУН сподівалися, що деколективізоване сільське господарство й утворені висококваліфіковані господарі-власники, забезпечать не лише сільськогосподарськими продуктами населення, а й створять в майбутньому великі експортові можливості. Реорганізації підлягала б і промисловість. З цією метою Територіальні Управління, спільно з представниками робітництва, мали встановити нове керівництво фабриками і заводами й здійснити реорганізацію системи праці та продукції, з огляду на різновид власності відповідно до проектованої доосновної перебудови цієї галузі народного господарства на нових засадах. УДПравління і Територіальні Управління мусіли би подбати і про розбудову торговельної системи на базі приватної, кооперативної чи спілкової власності, яка забезпечувала б збут і розподіл сільськогосподарської та промислової продукції. На них покладалося й налагодження та нормальне функціонування шляхів комунікації і засобів зв’язку [17, с. 139-142].

Скасуванню підлягав і радянський державно- і господарсько-адміністративний поділ України на усіх рівнях. Новий адміністративний поділ мало встановити УДП. До території України мали бути включені усі її етнографічні території, які на той час перебували як в межах, так і поза межами УРСР, з огляду інтересів території і цілісності нації [17, с. 142-143]. Цим ОУН підтвердила своє ж твердження те, що визнає етнографічний принцип побудови держав ітому відкидала будь-чиї претензії на етнографічні українські землі [17, с. 133].

Українське Державне Правління, як речник суверенітету нації, мало увійти (в тому числі й за допомоги української еміграції) у дипломатичні взаємини з державами, що визнають незалежність України і повинне буде встановити з ними всебічні вільні взаємини. УДП також буде готове визнати й надати підтримку революційно-державним правлінням народів, які повстануть проти Росії [17, с. 143].

Вільні вибори до Національної Конституанти мали би відбутися після вигнання з України усіх окупантів, закріплення української влади і ліквідації внутрішньої російської та іншої антидержавної диверсії. Обрана Національна Конституанта повинна була виробити Конституцію держави, яка мала би бути передана на всенародне голосування (тобто затверджена всеукраїнським плебісцитом-референдумом). Після цього УДПравління передасть свою владу Правлінню, яке буде створене на основі Конституції Української держави.

Зі свого боку ОУН обіцяла за будь-яких обставин захищати свою державно-політичну концепцію ладу в Українській державі як у перехідний період, так і під час виборів до Національної Конституанти та при всенародному голосуванні [17, с. 133].

Концепцію ладу та устрою майбутньої Української Держави було вироблено і схвалено на IV Великому зборі ОУН у 1968 році.

На цьому IV Великому зборі ОУН вкотре заявила, що бореться за відновлення і побудову суверенної, незалежної, соборної Української держави, як найвищої форми буття української нації. Державу буде утворено волею і власними силами української нації шляхом всенародної революції проти російського окупанта і поневолювача. Її державно-політичний, суспільний, релігійний, культурний та економічний лад виростатиме з творчих традицій державності княжої, козацької і новітньої діб. В його основі лежатимуть традиційне українське християнство, формована упродовж століть правосвідомість і мораль нації, почуття справедливості та ієрархічності вартостей, які глибоко закорінені в надрах душі народу та в його традиційних політичних, релігійних, культурних і соціальних інститутах. В центрі уваги державної влади буде людина, як одухотворена істота, а через неї родина і увесь народ, права і свободи якого, як і всебічний розвиток їх творчих сил, будуть гарантовані законами.

У баченні ОУН (р) Українська держава мала б бути:

“а) національною, – тобто державою української нації, і охоплюватиме всю українську етнографічну територію. Національні меншини в Україні будуть користуватися рівними правами, а їхній розвиток буде гарантований законодавством Української держави;

б) правовою, – тобто виконування влади буде нормоване законами і підлягатиме контролі народу. В ній буде виключене безправ’ я в будь-якій формі;

в) всенародною, – тобто державою, в якій джерелом влади буде народ і яка забезпечуватиме соціяльну справедливість жителям української землі” [17, с. 145].

В Українській державі (в її моделі від бандерівської ОУН) також мала бути забезпечена свобода слова, думки, сумління, віровизнання, політичного