Імуно-біохімічні аспекти ефективного використання ультрафіолету в клінічній практиці (експериментально-клінічне дослідження)

АК+Т 14, 21+1, 122 16, 32+1, 16 15, 25+1, 38 12, 86+1, 304 9, 90+1, 003

ПРЕ 2, 32+0, 11 2, 97+0, 25 2, 61+0, 10 2, 26+0, 111 2, 02+0, 11

ПРЕ+Т 2, 32+0, 122 3, 1+0, 28 2, 93+0, 194 2, 42+0, 213 2, 14+0, 213

Примітка: МДА – концентрація малонового діальдегіда, АК – активність каталази, ПРЕ – перекісна резистентність еритроцитів, “+Т” – з додаванням токоферолу. 1 – вірогідність відмінності параметра від контролю менш 0, 05; 2 – не має достовірні розходження від контролю; 3 – для рівних доз УФО не має вірогідної відмінності при додаванні токоферолу; 4 – для рівних доз УФО вірогідність відмінності при додаванні токоферолу менш 0, 05.

 

При впливі УФО віковий склад опромінених червонокрівців різний, а облік специфіки фотореакцій різних вікових груп еритроцитів представляє безсумнівний клінічний інтерес (О. В. Шашкін, І. А. Тєрсков, 1986). У наших спостереженнях динаміки електро-механічних властивостей еритроцитів (табл. 4)  (n=32) інкубація з токоферолом послабляла падіння їхньої жорсткості після УФО. Активність антиоксидантних систем еритроцита знижується, а фоновий рівень пероксидації наростає пропорційно віку клітин, про що свідчить хронологічно прогресивне підвищення рівня МДА з максимумом у 30-денних зразків.

При інкубуванні з токоферолом ефект антиоксиданту виявився більш вираженим у 30-денних еритроцитів, що зумовлено захопленням агента компонентами мембрани та його ефективним розподілом у мембрані.

 

Таблиця 4

Кондуктометричні параметри при УФО (n=32) 

Час in vitro

 

Показник 0 діб 10 діб 30 дібк

, відн. од.

(*10-2) Rо, Ом , відн. од.

(*10-2) Rо, Ом , відн. од.

(*10-2) Rо, Ом

Контроль 1, 27±0, 08 510±45 1, 37±0, 09 650±52 1, 39±0, 10 680±63

УФО 0, 53±0, 04 2980±187 0, 74±0, 07 3120±234 0, 75±0, 05 3090±254

УФО+Т 1, 16±0, 11 974±93 0, 89±0, 07 2631±202 1, 05±0, 08 2352±215

Примітка:  – експоненційний показник кондукторгами; Ro – базова електропровідність зразків крові; Т – інкубація з токоферолом.

 

Для вивчення фотомодифікаційної дії на УФ-індукуємі зміни електромеханічних властивостей еритроцитів людини були обрані виявлені екстремальні експозиції: 1, 12кДж/м2 – доза, що відповідає максимуму активації ферментних систем (превентивна доза) та 10, 12кДж/м2 – рубіжна доза їхнього тотального інгибування. Було виявлене падіння, що пропорційно розвивається експозиційній дозі, параметра Ro досліджуваних зразків, що варто пояснювати трансмембранним пасажем іонів при розвитку фотогенного ПОЛ мембранної матриці з різким ростом її пасивної проникності та падінням активності транспортних систем. Останній ефект треба пояснювати не тільки формуванням перекісних зшивок (що підвищує ригідність макромолекул (А. В. Горобець, С. В. Пінчук, 1995), але й роз'єднанням процесів транспорту та енергетичного забезпечення (Е. Б. Бурлакова і співавт., 1982).

Ступінь пероксидації істотно впливає на механічні властивості мембран. В усіх серіях наших спостережень був виявлений сильний кореляційний взаємозв'язок (r>0, 89) між параметром початкового опору зразків Ro і експоненційним показником другої фази кондуктограм , що інтегрально характеризує механічну жорсткість клітин.

Для еритроцита, що не має тубулярної системи цитоскелету, показник  відбиває саме ізольовану механічну жорсткість ліпідної матриці мембрани, хоча не виключено, що внутрішній білковий кістяк мембрани також може істотно впливати на її жорсткість особливо в умовах зміни іонного складу середовища.

При превентивному УФО було виявлено різке гальмування росту іонної проникності. Величина параметру Ro наблизилася до його значення для меншої в 11 разів експозиційної дози. Виходячи з цього і факту відсутності вірогідної відмінності параметра швидкості гемолізу між групами з різними дозами УФО, необхідно вважати, що при призупинення росту іонного складу при УФО з експозиційною дозою 11, 12кДж/м2 за допомогою превентивного УФО малою дозою (1, 12кДж/м2) найбільш ймовірною причиною феномена, що спостерігається, є не активація транспортних систем мембрани, а гальмування перекисного окислення в її ліпідній матриці.

Показники жорсткості мембран, їхньої іонної проникності та критерії оцінки пероксидаційного гомеостазу зв'язані зі зручними для інтегральної характеристики клітинної популяції еритроцитометричними параметрами, УФ-фотомодифікацію яких превентивним УФО вивчали далі. Був виявлений не тільки ріст середнього діаметру клітин, але й падіння ексцесу розподілу критерію. Одним з можливих механізмів, що забезпечують виявлений феномен, є виявлена нами фотоактивація антиокислювальних систем мембрани.

Закономірності УФ-фотоіндукованих пероксідаційних процесів є концептуальним фундаментом, на якому базуються сучасні уявлення про імунотропну дію УФР, яку найбільш легко виявити у формі модифікації класичних реакцій гіперчутливості. При вивченні реакції КГЧ на ДНХБ при впливі на організм лабораторних тварин (n=40) еритемних доз УФР у контрольній групі спостерігали виражену реакцію КГЧ, що виявлялася у формі типових ознак: гіперемії і набряку. Вірогідне (у порівнянні з інтактною групою; Р<0, 05) падіння електричного опору тканини підтвердило якість використаного гаптену.

Локальне пригнічення КГЧ мало місце відразу ж після УФО. Генералізація супресії КГЧ спостерігалося тільки по витікання 48 годин Таким чином, для розвитку системної реакції необхідний інкубаційний період, тривалість якого не менш двох діб. Локальний супресивний ефект “поглинається” системним. Найбільш ймовірним кандидатом на роль біохімічного агента, що запускає описані події, є цис-уроканова кислота (F. P. Noonan et